Ацетилцелюлоза
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ацетилцелюло́за [С6Н7О2(ОСОСН3)3]n — складний ефір целюлози і оцтової кислоти.
Ацетилцелюлоза — біла аморфна маса, питома вага 1,3; нестійка до дії лугів і мінеральних кислот.
- Одержання
Одержують ацетилцелюлозу гомогенним методом, діючи на целюлозу ангідридом оцтової кислоти при наявності каталізатора та розчинника, або гетерогенним, ведучи реакцію в середовищі нерозчинників (бензол, толуол). Внаслідок цих реакцій утворюється триацетилцелюлоза (первинна ацетилцелюлоза), в якій міститься 61,5 — 62,5 % зв'язаної оцтової кислоти.
- Характеристики
Ацетилцелюлоза первинна мало гігроскопічна. Застосовують її для електроізоляції, виробництва кіноплівок та штучного шовку, у хірургії. Число розчинників триацетилцелюлози дуже обмежене (оцтова кислота, хлороформ, метиленхлорид), тому в промисловості використовують переважно вторинну ацетилцелюлозу, в якій міститься 53—56 % зв'язаної оцтової кислоти. Одержують її частковим омиленням триацетилцелюлози. Вторинна ацетилцелюлоза розчиняється у значно більшому числі розчинників.
- Застосування
Використовують її для виробництва штучного шовку, виготовлення лаків, вогнетривкої кіноплівки, пластмас, безосколкового скла тощо. Вироби з ацетилцелюлози пропускають ультрафіолетове проміння, малогігроскопічні, механічно міцні, практично негорючі. З підвищенням температури (до 200—280°) ацетилцелюлоза поступово набуває плинності, що має значення у виробництві пластмас.
[ред.] Література
- Українська радянська енциклопедія
- Роговин 3. А., Шорыгина Н. Н. Химия целлюлозы и ее спутников. М. — Л., 1953.
 |
Ця стаття не містить шаблону-картки.
Ви можете допомогти проекту, додавши його у статтю. Можливо, вам варто звернутись за допомогою до Вікіпедія:Запити на шаблони.
|
 |
На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії.
Будь ласка, скористайтеся підказкою та розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій.
|
