Ацетилцелюлоза

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ацетилцелюлоза

Ацетилцелюло́за6Н7О2(ОСОСН3)3]n — складний ефір целюлози і оцтової кислоти.

Ацетилцелюлоза — біла аморфна маса, питома вага 1,3; нестійка до дії лугів і мінеральних кислот.

Одержання

Одержують ацетилцелюлозу гомогенним методом, діючи на целюлозу ангідридом оцтової кислоти при наявності каталізатора та розчинника, або гетерогенним, ведучи реакцію в середовищі нерозчинників (бензол, толуол). Внаслідок цих реакцій утворюється триацетилцелюлоза (первинна ацетилцелюлоза), в якій міститься 61,5 — 62,5 % зв'язаної оцтової кислоти.

Характеристики

Ацетилцелюлоза первинна мало гігроскопічна. Застосовують її для електроізоляції, виробництва кіноплівок та штучного шовку, у хірургії. Число розчинників триацетилцелюлози дуже обмежене (оцтова кислота, хлороформ, метиленхлорид), тому в промисловості використовують переважно вторинну ацетилцелюлозу, в якій міститься 53—56 % зв'язаної оцтової кислоти. Одержують її частковим омиленням триацетилцелюлози. Вторинна ацетилцелюлоза розчиняється у значно більшому числі розчинників.

Застосування

Використовують її для виробництва штучного шовку, виготовлення лаків, вогнетривкої кіноплівки, пластмас, безосколкового скла тощо. Вироби з ацетилцелюлози пропускають ультрафіолетове проміння, малогігроскопічні, механічно міцні, практично негорючі. З підвищенням температури (до 200—280°) ацетилцелюлоза поступово набуває плинності, що має значення у виробництві пластмас.

Література[ред.ред. код]