Ачалов Владислав Олексійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ачалов Владислав Олексійович
Achalov VDV.jpg
Народився 13 листопада 1945(1945-11-13)
SU село Атамаш Арського району Татарської АРСР СРСР
Помер 23 червня 2011(2011-06-23) (65 років)
Росія Москва
Країна СРСР СРСР
Приналежність Радянська армія Радянська армія
Рід військ танкові війська, повітряно-десантні війська,
Роки служби 19661991
Звання Генерал-полковник Генерал-полковник
Командування Командувач Повітряно-Десантних Військ СРСР,
Заступник командувача військами Ленінградського військового округу, командувач армії, командир дивізії
Нагороди
Орден Червоної Зірки
Орден «За службу Батьківщині у Збройних силах СРСР»
Орден «За службу Батьківщині у Збройних силах СРСР» II ступеня Орден «За службу Батьківщині у Збройних силах СРСР» III ступеня
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «40 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Інше «Я скажу вам правду»
Підпис Col. Gen. Vladislav Achalov signature.png

Ача́лов Владисла́в Олексі́йович (*13 листопада 1945, село Атамаш Арського району Татарської АРСР — † 23 червня 2011, Москва) — радянський воєначальник, заступник міністра оборони СРСР, чотирнадцятий Командувач ПДВ СРСР (січень 1989 — грудень 1990), генерал-полковник (1989), з 1991 — в запасі.

Закінчив Казанське танкове Червонопрапорне училище ім. Верховної Ради Татарської АРСР (1966), Військову академію бронетанкових військ (1973), Військову академію Генерального штабу Збройниз Сил СРСР ім. К. Є. Ворошилова (1984).

Службу у військах почав командиром танкового взводу, потім був командиром танкової роти. З 1973 року (після закінчення Військової академії бронетанкових військ) — в Повітряно-десантних військах: заступник командира полку, в 1974 році — командир парашутно-десантного полку, з 1977 року — заступник командира повітряно-десантної дивізії, з 1978 року — командир повітряно-десантної дивізії.

З 1984 року (після закінчення Військової академії Генерального штабу) заступник командувача танковою армією, командувач танковою армією, начальник штабу, перший заступник командувача військами Ленінградського військового округу. З січня 1989 року по грудень 1990 року — Командувач Повітряно-Десантних Військ. У січні 1990 року був координатором військової операції в Баку.

З грудня 1990 року по вересень 1991 року — заступник міністра оборони СРСР.

У серпні 1991 — член ДКНС.

У вересні — листопаді 1991 знаходився у розпорядженні міністра оборони СРСР, потім звільнений в запас.

З серпня 1992 — керівник аналітичного центру при голові Верховної Ради РФ.

В дні жовтневих подій 1993 виступив на стороні Верховної Ради РФ.

«В. о. президента» О. В. Руцькой призначив його міністром оборони РФ; це рішення затвердила Верховна Рада Росії. На його наказ Збройним Силам РФ йти на захист Верховної Ради не відгукнувся практично ніхто з солдатів, офіцерів і генералів.

4 жовтня 1993 арештований, в лютому 1994 — звільнений по амністії.

З серпня 1995 — співголова Всеросійських офіцерських зборів. У 1999 балотувався в Державну Думу РФ від Руху на підтримку армії. Входив в оргкомітет руху «Рух за підтримку армії» (до 2000). Займався військово-патріотичною роботою. З 2003 — голова Всеросійського Союзу суспільних об'єднань ветеранів десантних військ «Союз десантників Росії».

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Попередник:
генерал-полковник Калінін М.В.
19871989
VDV-chevron-2.png
14
Командувач ПДВ СРСР

січень 1989грудень 1990
Наступник:
генерал-лейтенант Грачов П.С.
1991