Ашкерц Антон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ашкерц Антон

Анто́н А́шкерц (Anton Aškerc) (*9 січня 1856 — †10 червня 1912) — словенський поет-реаліст.

Життєпис[ред.ред. код]

Походив з селянської родини. Народився у с. Глобоко. Був парохом, в 1898 вийшов з духовного звання. Почав друкуватися в 1880. У 1899–1902 роках редагував словенський літературний журнал «Люблінський дзвін». Тривалий час подорожував слов'янськими землями та балканськими країнами. Помер у Любляні у 1912 році.

Творчість[ред.ред. код]

Писав вірші про минувшину словенського народу — «Стара правда» (1881) про повстання селян під продом Матія Губца, «Словенська легенда» (1884) та ін.

Найвідоміші твори — збірки віршів «Балади й романси» (1890), «Нові вірші» (1900) і поеми «Примож Трубар» (1905), «Мученики» (1906), «Юнаки» (1907), в яких Ашкерц виступав проти католицької реакції і австро-угорської монархії.

Свої подорожні враження були оформлені також у вигляді віршів. Найзначущим з них є «Акрополь і піраміди» 1909 року. Йому належать також п'єси («Ізмайлов», 1906 рік).

Джерела[ред.ред. код]