Ашот III Милостивий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ашот III Милостивий
Աշոտ Գ Ողորմած
Цар Вірменії
Початок правління: 952
Кінець правління: 977
Попередник: Абас I
Наступник: Смбат II
Дата народження: невідоме
Дата смерті: 977
Місце смерті: Ані
Дружина: Хосроваш
Діти: 3 сини
Династія: Багратіди
Батько: Абас I
Мати: ім'я невідоме

Ашот III Милостивий (*д/н — †977) — цар царів Вірменії у 952977 роках.

Життєпис[ред.ред. код]

Зовнішня політика[ред.ред. код]

Походив з династії Багратідів. Син Абаса I та представниці володарів князівства Тао. Про молоді роки мало відомостей. З початком володарювання продовжував політику попередників щодо внутрішнього зміцнення країни, посилення її оборони, проводив централізаторську політику. У 953 році спробував звільнити місто Двін від арабів, проте зазнав поразки. Після цього не проводив активної зовнішньої політики, лише захищаючись від ворогів. За правління Ашота III було створено постійну армію. У 962 році дав відсіч військам емірів Хамадана, Мосула, Аміди.

У 972–973 роках стикнувся із загрозою з боку Візантійської імперії. Спочатку була відбита атака невеликих загонів візантійців. Наприкінці червня 973 року до південних кордонів Вірменії (область Тарон) з 80-тисячною армію прибув сам імператор Іоанн I. Проте Ашоту III вдалося зібрати усі вірменські сили, тому візантійські військовики не наважилися розпочати битву й 4 липня було укладено мир поміж Візантією та Вірменією.

Внутрішня політика[ред.ред. код]

Більш уваги Ашот III приділяв питанням у середині країни, зокрема розвитку торгівлі, ремісництва, а також церковним справам. У 961 році віддав своєму брату Мішелу місто Карс, надавши тому титул царя. Водночас переніс столицю з Карса до міста Ані. З цього часу Вірменське царство стали називати Анійським.

У 966–971 роках тривав конфлікт Ашота III з католікосом Ованесом VI, який зрештою завершився на користь царя. При цьому багато уваги приділялось розвитку освіти, благодійності. Значні кошти виділялось з царської скарбниці на будівництво і діяльність шкіл, лікарен.

За ініціативи Ашота III та його дружини було побудовано монастирі Санаїн у 966 році та Ахпат у 976 році, які незабаром стали науковими та освітніми центрами Вірменії.

Помер цар царів Ашот III у м. Ані у 977 році.

Родина[ред.ред. код]

Дружина — Хосроваш

Діти:

  • Смбат (д/н—989), цар у 977–989 роках
  • Гагік, (д/н—1020) цар у 989–1020 роках
  • Гурген (д/н—989), цар Албанії у 977–989 роках

Джерела[ред.ред. код]

  • F. Macler, Armenia, The Kingdom of the Bagratides, The Cambridge Ancient History, vol. IV, p. 161.