Ашот II Залізний

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ашот II Залізний
Աշոտ Բ Երկաթ
Bagrotouni.svg
Цар Вірменії
Початок правління: 914
Кінець правління: 928
Попередник: Смбат I
Наступник: Абас I
Дата народження: невідоме
Місце народження: Баґарані
Дата смерті: 928
Дружина: Марія Качумська
Династія: Багратіди
Батько: Смбат I

Ашот II Залізний (*д/н — †928) — цар царів (шах-ін-шах) Вірменії у 914928 роках, визначний вірменський політичний та військовий діяч.

Життєпис[ред.ред. код]

Молоді роки[ред.ред. код]

Походив з династії Багратіди. Народився напевне у Баґарані, тодішній столиці вірменського царства. Син Смбата I, царя Вірменії. Ще замолоду брав участь у військових діях проти арабських загарбників. У 910 році при Дзкнавачаре разом із своїм братом Мушегом зазнав поразки від військ Юсуфа, еміра Атрпатакана. У 914 гине батько внаслідок зради значної кількості вірменських ішханів (князів).

Володар Вірменії[ред.ред. код]

У 914 році у м. Баґарані Ашота оголошено новим вірменським царем. Проти цього виступив емір Юсуф, який рушив до Вірменії, де оголосив новим царем Ашота Шапуряна, який теж походив з династії Багратідів. З цього моменту Ашот II починає нову війну проти арабських загарбників. З 915 року Ашот II вдало воює проти прибічників арабів серед вірменських ішханів. Завдав поразки Ашоту Шапуряну під час «Війни двох Ашотів», згодом оволодів місцевостями Багреванд, Ширак, Утік, розбив Шамшульдів з князівства Гугарк, Гардманів з князівства Сасун, ішханів Амрамідів. У 918 році каталікос Ованес V виступив в якості посередника між вірменськими ішханами з метою замирити їх для боротьби проти Аббасидів. Разом з тим домовлявся про військовий союз Вірменії з Абхазією, Грузією й Візантією. Особисто сам цар Вірменії звертається по допомогу до імператора Костянтина VII, який спочатку надав дипломатичну поміч, змусивши еміра Юсуфа на деякий час відступити. У 920 році на поміч Вірменії рушили візантійські війська.

Зрештою у 921 році відбулася вирішальна битва біля озера Севан, в якій емір Юсуф та його союзники зазнали ніщивної поразки. Після цього Ашот II звільнив від загарбників більшість вірменських земель, а також приєднав до своїх володінь емірат Тбілісі. З огляду на це у 922 році халіф Аль-Муктадір визнав Ашота II Багратіда царем царей. Після цього цар Вірменії придушив декілька змов ішханів, відбив напад Абхазії, попередив заколот на користь свого брата Абаса. Втім завдяки католікосі Ованесу V вдалося замирити Ашота II з усіма підлеглими, а також абхазьким та грузинським володарями. Після цього вороги вже не наважувалися нападати на Вірменію, вона здобула фактичну незалежність. Останнім досягненням Ашота II стало визнання васалітету з боку еміра Двіна.

Родина[ред.ред. код]

Дружина (з 917 року) — Марія Качумська

Дітей не було

Джерела[ред.ред. код]

  • René Grousset, L'Empire du Levant : Histoire de la Question d'Orient, Paris, Payot, coll. " Bibliothèque historique ", 1949 (réimpr. 1979), 648 p. (ISBN 2-228-12530-X), p. 136-7.