Ашшур-убалліт I

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Ашшур-убалліт I — ассирійський цар, син Еріба-Адада, правив 36 років з 1353 по 1318 роки до нашої ери[1] Перший з ішшіакумів[2] Ашшура який прийняв титул царя Ассирії, щоправда іменував себе так в міжнародних стосунках, а для домашнього вжитку і далі послуговувався титулом ішшіакума[3]. Саме за Ашшур-убалліта Ассирії вдалося здобути незалежність від Мітанні.

В листах до єгипетського фараона Ехнатона цар називав того братом, тобто претеднував на статус владики «великої» держави поряд з правителями Мітанні, Вавилонії та Хатті. Успішно воював з Мітанні і відвоював у хуритської держави Арапхі важливу область Кабра в якій знаходилися переправи через Нижній Заб. Щоправда слід відмітити, що основну роль в боротьбі з Мітанні зіграли спрешу вміла гра на міжусобицях всередині країни, а потім розгром цієї держави хетським царем Супіллілумою І. Здійснив кілька походів проти горян Загросу.

Дипломатія[ред.ред. код]

Завдяки тому, що від епохи Ашшур-убалліта І збереглося чимало документів які змальовують картину міжнародних відносин у регіоні можна стверджувати, що він був умілим та успішним дипломатом.

він втручався у вавилонські справи і зміг посадати там на трон своїх ставлеників спершу онука (сина дочки) Караіндаша ІІ, а потім Курігальзу ІІ[4].

На початку правління Ашшур-убалліт був правителем залежної від Мітанні країни поруч з якою зноходилася сильна Вавилонія. Намагаючися зміцнити своє міжнародне положення цар він зав'язує дипломатичні стосунки з Єгиптом де якраз розпочав правити Ехнатон. Серед амарнських листів є два його до фараона. В першому Ашшур-убалліт згадує, що дипломатичні стосунки між Ассирією та Єгиптом розпочалися, ще за часів його діда Ашшур-надін-аххе II. Він шле фараону подарунки — коней, колісниці та лазурит і просить в нього у відповідь прислати золота[5]. Другий лист є фактично супроводжувальним посланням ассирійського посла «Відправляю тобі цього посла, щоб бачити тебе і бачити твою країну. Нехай взнає твою волю і волю твоєї країни[6], а тоді нехай повертається». Дипломатичні стосунки між Ассирією та Єгиптом дуже не подобалися сусідам — Мітанні та Вавилонії. Зберігся лист вавилонського царя Бурна-Буріаша ІІ до Ехнатона в якому він дорікає йому за прийом ассирійських послів, що розглядає як недружню щодо нього акцію оскільки вважає їх своїми підданцями. Щоправда уся ця орієнтована на Єгипет дипломатія була марною, бо Ехнатон захопився внутрішніми реформами і зовсім закинув азіатські справи поступово втрачаючи вплив завойований його попередниками.

Успішним для ассирійської дипломатії був мітаннійський напрямок. Ашшур-убалліт підтримував угрупування мітаннійської знаті незадоволене царем Тушраттою яке врешті здійснило переворот — Тушратту вбила, а царем став його брат Аратама ІІ. Однак фактичним правителем став син немолого царя Шуттарна ІІІ. Доказом участі Ашшур-убалліт в цих подіях можна вважати, те, що Шуттарна повернув йому дорогоцінні ворота прикрашені сріблом та золотом які міттанійці захопили як трофей в Ашшурі більш як за сторіччя до того[7]. Так само мітаннійці остаточно визнали повну незалежність Ассирії на знак чого Шуттарна прислав Ашшур-убалліту багаті дари. Однак серед мітанійської знаті було й угрупування, що не підтримало нового царя та його дружбу з колишнім васалом — Ассирією. На чолі невдоволених ситояв син вбитого Тушратти — Сатівассаю Він втік до хетів. Цар Суппілілума не лише прийняв утікача, але й вирішив скористатися нагодою аби втрутися у справи сусіда і відправи свої війська аби повернути «законного правителя». Хоч ассирійці і допомогли Шуттарні але хети розгромили союзників і захопили та розграбували столицю Мітанні Вашуканні. Власне мітанійськими залишилися лише східні області, а більшою частиною Мітанні почав правити зобов'язаний хетам і фактичний васал Суппілілуми Сатівасса. Держава Мітанні була розромлена, а період її гегемонії в регіоні скінчився.

Хоч Бурна-Буріаш свого часу й обурювався дипломатичними стосунками держави яку вважав залежною від себе з фараоном, але з часом сила Ассирії зросла настільки, що вавилонський цар одружився на дочці Ашшур-убалліта Мубалліт-Шеруа. Більше того хоч Бурна-Буріаш був тестем Суппілілуми, але в момент загострення стосунків між хетами та ассирійцями він підтримав сусіда та свого тестя, а не зятя. По його смерті вавилонський престол посів син від ассирійськох принцесм Каракіндаш ІІ. Але молодий цар невдовзі загинув внаслідок заколоту, а престол зайняв представник антиассирійської пратії Назібугаш. Однак правив він недовго, незабаром тсався заколот вже проти нього і трон зайняв інший син Бурна-Буріаша — Курігальзу ІІ.

Примітки[ред.ред. код]

  1. За іншими джерелами в 1365-1330, чи в 1365-1329 роках до нашої ери. Остання цифра завідомо неправильна, бо згідно зі «Списком ассирійських царів» Ашшур-убалліт I правив 36 років, а не 37.
  2. Міський голова Ашшура, спадкова посада що походила від посади верховного жерця Ашшура і була обмежена міською радою
  3. Бо його влада ще не зміцініла настільки, щоб в разі чого «поянити» ассирійцім, що в них уже виявляється цар є.
  4. За іншими джерелами спершу Ашшур-убалліт посадив на трон свого зятя Курігальзу Старшого, котрий пізніше передав владу своєму синові, і онуку ассирійського царя, Курігальзі Молодшому.
  5. Ассирієць тут не оригінальний, уся передня Азія канючила у фараонів золота «пришли мені золота, більше золота, бо його в тебе як піску». До речі недарми виклянчували, наприклад Вавилонському царю одного разу фараон за раз прислав золотих виробів на 600(!) кілограмів.
  6. Зверніть увагу, ассирійський правитель відправляє полса не просто до свого колега, а й до країни, цікавиться волею не лише фараона, але і Єгипту. Це пояснюється, тим, що Ашшур-убалліт, хоч зрідка й іменував себе царським титулом, але насправді був усе ще в значній мірі залежним від ассирійської громади ішшіакумом.
  7. Про це згадується в так званому першому договорі Сатівасси з Суппілілумою.