Аґенор Ґолуховський (старший)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Аґенор Ґолуховський (старший)

Аґенор Ромуальд Онуфрій Ґолуховський (пол. Agenor Romuald Onufry hrabia Gołuchowski), (*8 лютого 1812 — †3 серпня 1875, Скала Подільська) — польський аристократ (граф) гербу Леліва.

Консервативний політик Австрійської імперії та Австро-Угорщини, представник впливової польської галицької родини Ґолуховських. Незважаючи на польське походження, займав низку важливих урядових посад в Австрійській імперії, згодом Австро-Угорській імперії, зокрема: міністр внутрішніх справ 1859—1861 роках, намісник цісаря в Галичині у 1849—1859 рр. (перший намісник цісаря в Галичині слов'янського походження), 1866—1868 рр. та 1871—1875 рр. Державний міністр 1860 р.[1]
Перший почесний громадянин Тернополя (звання надане тодішньою владою; 1866 р.).

Походження[ред.ред. код]

Аґенор Ґолуховський походив з родини дрібного шляхтича. Син Войцеха Ґолуховського (1772—1840) і Зофії Чиж (1785—1846), молодший брат генерала Артура Ґолуховського.

Біографія[ред.ред. код]

Навчався у гімназії в Тернополі (до 1829 р.). Пізніше — на правничому факультеті Львівського університету, де у 1839 (1836[2]) році здобув ступінь доктора права.

Політична та громадська діяльність[ред.ред. код]

Аґенор Ґолуховський, на відміну від старшого брата Артура, завжди був лояльним до австрійської влади, виступав проти підпільної боротьби польської шляхти за незалежність від Австрійської імперії. Незважаючи на такий консервативний підхід, послідовно проводив політику боротьби із засиллям німецької бюрократії, поступового реформування державного устрою імперії та розширення повноважень регіональних органів влади. Аґенор Ґолуховський брав активну участь у підготовці закону про знесення панщини. На посаді намісника систематично проводив політику на впровадження навчання в школах українською та польською мовами й поступового витіснення німецької мови з органів місцевого управління. Активно відстоював інтереси дрібної та середньої польської шляхти, зокрема, активно сприяв впровадженню закону про викуп пропінації у 1875 році.

Активно сприяв створенню Львівської Політехніки та Академії мистецтв у Кракові.

Незважаючи на проведення державної політики на зміцнення позицій польської спільноти в Галичині, піддавався нищівній критиці з боку радикальних патріотичних кіл польської громади як за життя, так і після смерті.

На знак заслуг перед Галичиною у Львові навпроти крайового сейму в нинішньому парку імені Івана Франка було встановлено пам'ятник Аґенору Ґолуховському, який було знищено радянською владою у листопаді 1947 року.

Намагався ввести латинську азбуку в українське письмо[3] в 1859 р. Рішення було скасоване 1861 р. після протестів Івана Борисикевича, Рудольфа Моха, Михайла Куземського, Івана Федоровича, Григорія Шашкевича, підтриманих Павелом Йозефом Шафариком та Францом Міклошичем.[4]

Родина[ред.ред. код]

Аґенор Ґолуховський 1848 року оженився з Марією Кароліною з Баворовських і мав з нею шестеро дітей: чотирьох синів (Аґенор, Станіслав, Адам і Юзеф) та двох доньок (Зоф'я і Марія).

Маєтки[ред.ред. код]

1848 р. купив Гусятин. Руїни замку і околицю він продав місцевому рабинові.[Джерело?]

Примітки[ред.ред. код]

  1. І.Дуда. Ґолуховський Агенор // Тернопільський енциклопедичний словник / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль: видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004–2010. — Т. 1–4.  — ISBN 966-528-197-6. — Т. 1: А-Й. — 2004. — 696 c. с.451
  2. І.Дуда. Ґолуховський Агенор... c.451
  3. І.Дуда. Ґолуховський Агенор... с.451
  4. В.Барна, Є.Паньків. Азбучна війна // Тернопільський енциклопедичний словник / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль: видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004–2010. — Т. 1–4.  — ISBN 966-528-197-6. — Т. 1: А-Й. — 2004. — 696 c. с.30

Джерела[ред.ред. код]