Бабенкове (Ізюмський район)
| село Бабенкове | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Харківська область |
| Район | Ізюмський район |
| Громада | Ізюмська міська громада |
| Облікова картка | Бабенкове |
| Основні дані | |
| Засноване | 1788. |
| Колишня назва | Злодіївка |
| Населення | 429 |
| Площа | 1,294 км² |
| Густота населення | 331,53 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 64318 |
| Телефонний код | +380 5743 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°15′05″ пн. ш. 37°20′16″ сх. д. / 49.25139° пн. ш. 37.33778° сх. д.Координати: 49°15′05″ пн. ш. 37°20′16″ сх. д. / 49.25139° пн. ш. 37.33778° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
93 м |
| Водойми | Сухий Ізюмець |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 64300, Харківська обл., Ізюмський р-н, м. Ізюм, пл. Центральна, 1 |
| Карта | |
  Бабенкове | |
 Бабенкове | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Бабе́нкове (раніше — Злодіївка) — село в Україні, у Ізюмській міській громаді Ізюмського району Харківської області. Населення становить 429 осіб. До 2020 орган місцевого самоврядування — Бригадирівська сільська рада.
Географія[ред. | ред. код]
Село Бабенково знаходиться на ріці Сухий Ізюмець, за 7 кілометрів від міста Ізюм, вище за течією, на відстані 2 км знаходиться село Бригадирівка, західніше — колишнє село Водорезівка.
На відстані одного кілометру проходить автомобільна траса до міста Ізюм Р79.
Історія[ред. | ред. код]
Виникнення села[ред. | ред. код]
Село вперше згадується на мапі 1788 року.
Злодіївка[ред. | ред. код]
Достовірних фактів пов'язаних із назвою села не збереглося, але за народними переказами збереглася легенда. Три століття тому в селі оселилася чаклунка. На той час чари прирівнювалися до злодійства. От і причепилася до відьми назва «злодійка», а хутір довгий час називали Злодіївкою. Землі були родючими і швидко заселилися панами. Досі збереглися назви ярків, де вони мешкали: Йосипівський, Греково, Фесівка. У 1910 році через місто Ізюм було прокладено залізницю і село почало активно забудовуватися.
Бабенкове[ред. | ред. код]
Існує кілька версій пов'язаних з перейменуванням села. Перша версія: назва Злодіївка була не до вподоби. Селяни вирішили перейменувати село на Бабенкове. Друга версія: боялися, що ця назва може накликати біду. Третя — служив на цих землях козак Бабенко і за добру службу йому подарували хутір, який і назвали на його честь. Проте, серед істориків немає однозначних висновків з приводу назви.
Село розміщене поблизу річки Сухий Ізюмець і налічує 177 дворів. Населення становить 429 чоловік.
Радянська окупація почалась у 1918 році, того ж року було створено і перший колгосп.
Під час радянської окупації було збудовано фельдшерсько-акушерський пункт, крамницю та початкову школу та сільський клуб з бібліотекою.
Оскільки село поруч із містом, то робітників було більше, ніж колгоспників. У селі діяла філія заводу будматеріалів — видобували крейду та вапно.
На сьогодні ці землі орендують ПП «Золота нива», АПК «Хлібопродукт», ТОВ «Югран». У центрі села є братська могила загиблим воїнам, які полегли у роки Другої світової війни.[1]
У 2004 році було ліквідовано молочно-товарну ферму.
У 2009 році було закрито місцеву школу.
Населення[ред. | ред. код]
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 455 осіб, з яких 218 чоловіків та 237 жінок[2].
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 429 осіб[3].
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[4]:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 93,01 % |
| російська | 6,53 % |
| молдовська | 0,23 % |
| інші | 0,23 % |
Об'єкти соціальної сфери[ред. | ред. код]
- Клуб.
- Бібліотека.
Відомі люди[ред. | ред. код]
Уродженці села:
- Величко Олег Вікторович (1979—2016) — молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- Денисенко Григорій Кирилович — учасник Другої світової війни, Герой Радянського Союзу (1946), нагороджений кількома орденами та медалями СРСР, Білорусі та України, почесний громадянин м.Гомеля, після його смерті на його честь там назвали одну з вулиць міста.
- Забашта Василь Іванович — учасник Другої світової війни, нагороджений орденом Слави III I II ст., народний художник України.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Статтю створено за матеріалом завідувачки Бабенківської сільської бібліотеки С. Перевозник. «Ізюмщина Краєзнавча», видавництво «Кроссроуд», Харків, 2009. Укладачі: П. Т. Журова, Ю. Ю. Шелест, В. М. Лисаченко, Н. В. Федосенко, К. В. Малютіна, Л. І. Щибря, Є. В. Гевліч, В. Е. Воронін, І. Г. Гончаренко. с 2(укр.)
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Харківська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Харківська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Харківська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
Джерела[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
- Погода в селі Бабенкове [Архівовано 24 листопада 2020 у Wayback Machine.]
| |||||
| ||||||||
|
Це незавершена стаття з географії Харківської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
