Бабич Євген Макарович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ice hockey pictogram.svg
Євген Бабич
Особисті дані
Повне ім'я Євген Макарович Бабич
Дата народження 7 січня 1921(1921-01-07)
Місце народження Москва, РРФСР
Дата смерті 11 червня 1972(1972-06-11) (51 рік)
Місце смерті Москва, СРСР
Зріст 170 см
Вага 73 кг
Позиція правий нападник
Інформація про клуби
Професіональна кар'єра
Роки Клуб Ігри (голи)
1946–1950
1950–1953
1953–1957
 
1946–1949
1950
СРСР ЦБЧА (Москва)
СРСР ВПС (Москва)
СРСР ЦСК МО (Москва)
Футбол
СРСР ЦБЧА (Москва)
СРСР ВПС (Москва)
 ? (52)
 ? (45)
 ? (47)
 
9 (1)
4 (0)


Національна збірна
1953–1957 СРСР СРСР 64 (26)
Нагороди і звання
Орден Трудового Червоного Прапора — 1957
Заслужений майстер спорту СРСР


Євген Макарович Бабич (рос. Евге́ний Мака́рович Ба́бич; * 7 січня 1921, Москва, РРФСР — 22 жовтня 1972, Москва) — радянський хокеїст, правий нападник.

Олімпійський чемпіон. Найкращий правий крайній нападник першого десятиріччя радянського хокею.

Клубна кар'єра[ред.ред. код]

Спортивна біографія розпочалася у хокеї з м'ячем. Володар кубка СРСР 1945, 1946.

У першому чемпіонаті СРСР з хокею із шайбою забив чотири голи та отримав срібну нагороду за друга місце ЦБЧА у турнірі. На протязі трьох наступних сезонів грав у ланці з Всеволодом Бобровим та Анатолієм Тарасовим, а команда тричі поспіль вигравала національний чемпіонат.

1950 року переходить до ВПС. Виступає у першій атакувальній трійці команди, поряд з Всеволодом Бобровим та Віктором Шуваловим. Його партнери, відомі бомбардири, значну кількість своїх голів забили саме з передач Євгена Бабича. За три сезони у ВПС виграв три чемпіонати та один кубок СРСР.

У 1953 році були об'єднані ВПС та ЦБРА. Бабич, з партнерами, повертається до своєї першої команди. Незважаючи на протиріччя з головним тренером, Анатолієм Тарасовим, був одним з лідерів клубу на протягом наступних чотирьох сезонів. За цей час виграв два чемпіонати та три кубки СРСР. Всього у чемпіонатах СРСР провів 170 матчів (144 голи).

Провів по декілака матчів за ЦБЧА та ВПС у чемпіонаті СРСР з футболу. У першому ж матчі відзначився забитим голом у ворота тбіліського «Динамо».

Виступи у збірній[ред.ред. код]

У лютому-березні 1948 року брав участь у трьох матчах збірної Москви з найсильнішою європейською клубною командою того часу, празьким ЛТЦ. У двох перших поєдинках забив по голу. Це були перші неофіційні поєдинки збірної СРСР, яка виступала під прапором збірної Москви.

У складі національної збірної здобув золоту нагороду на Олімпійських іграх 1956 у Кортіна-д'Ампеццо. Автор першої закинутої шайби радянської збірної на олімпійських турнірах.

Чемпіон світу 1954, 1956; другий призер 1955, 1957. На чемпіонатах Європи — три золоті (1954–1956) та одна срібна нагорода (1957). На Олімпійських іграх та чемпіонатах світу провів 27 матчів (шість закинутих шайб), а всього у складі збірної СРСР — 64 матчі (26 голів)[1].

Тренерська діяльність[ред.ред. код]

У сезоні 1952/53 замінив на посаді граючого тренера ВПС травмованого Всеволода Боброва. З червня по листопад 1961 року очолював ЦСКА. У 1962–1963 працював на посаді головного тренера ленінградського СКА, а в 1969–1970 — омського «Каучука».

Нагороди та досягнення[ред.ред. код]

Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора (1957). Заслужений майстер спорту СРСР (1953).

Нагороди Команда Кіл. Роки
Олімпійські ігри
Золото СРСР 1 1956
Чемпіонат світу
Золото СРСР 2 1954, 1956
Срібло СРСР 2 1955, 1957
Чемпіонат Європи
Золото СРСР 3 1954, 1955, 1956
Срібло СРСР 1 1957
Чемпіонат СРСР
Золото ЦСК МО (Москва) 5 1948, 1949, 1950, 1955, 1956
Золото ВПС (Москва) 3 1951, 1952, 1953
Срібло ЦСК МО (Москва) 3 1947, 1954, 1957
Кубок СРСР
Володар ВПС (Москва) 1 1952
Володар ЦСК МО (Москва) 3 1954, 1955, 1956
Фіналіст ВПС (Москва) 1 1951

Примітки[ред.ред. код]

  1. Всі матчі збірної СРСР на сайті Хоккейные архивы [1]

Джерела[ред.ред. код]