Бабізм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Символ бабізму, намальований Бабом

Бабізм (фарсі: بابی , латиницею: Bábí) — релігійний рух, який процвітав в Персії з 1844 по 1852, потім, після збройного конфлікту з урядом країни, був перенесений до Османської імперії та залишився в Персії підпільно. Його прихильники називалися бабітами. Засновником руху був Мірза Алі-Мухаммад з Ширазу (18171850), який прийняв титул Баб, маючи на увазі «Брами» — від відомого богословського терміну шиїтів. Це ім'я вказувало на те, що Алі Мухаммад називав себе брамами, через які протікає божественне одкровення — позиція дуже небезпечна, як те показали пізніше масові гоніння проти його послідовників та страта самого Баба.

З точки зору бахаїстів, бабізм — попередник їх власної релігії, бахаїзму, яка значно поширеніша, ніж друга вітка бабізму (чиї прихильники зараз називають свою релігію Баяні чи баянізм). Ці дві гілки послідовників Баба розділилися в 1866. Докладніше читайте Розкол бабізму.

Передумови[ред.ред. код]

Мусульмани-шиїти вважають святими дванадцять імамів-халіфів, що керували ісламом після Мухаммеда. Одинадцятий, Гасан Аскарі, помер в 874 році та був успадкований своїм сином, відомим як «Імам Магді» або «Схований імам». Цей Імам Магді з самого початку був оточений таїнствами і спілкувався із своїми послідовниками тільки через надійних представників, які називалися «Брами» (араб. Абваб, множина від Баб). Цих «Брам» або «Бабів» було чотири підряд. Коли останній з них помер, ніхто не був призначений на його місце, після чого почався період «Великого затінювання», в якому, згідно з шиїтами, ми зараз знаходимося. Але Імам Магді не вмирав, він зник з очей людей в 940941, та живе у таємному місті Джабулка, звідки він повернеться свого часу щоб відновити дійсну релігію та наповнити землю правосуддям.

На початку XIX ст. в Персії в святому місті Кербелі існувала секта шейхітів, очолена Сіййідом Казімом із Рашта. Шейхіти були групою, що очікувала на скоре повернення Імама Магді. Перед смертю в 1843 Сіййід Казім наказам своїм послідовникам залишити їх доми, щоб шукати знаки, послані Імамом.

Зародження[ред.ред. код]

23 травня 1844 Мулла Хусейн, видатний учень та спадкоємець Сійїда Казіма увійшов до Ширазу та зупинився у старого учня Казіма на ім'я Мірза Алі-Мухаммад, який мешкав у цьому місті. Мулла Хусейн почав розповідати своєму товаришу по релігії про смерть Учителя та про його наказ. Раптом Мірза Алі-Мухаммад сказав, що він і є той знак, якого повинні були шукати шейхіди, п'ятий «Баб», призначений Імамом Магді. Алі-Мухаммад розказав Муллі Хусейну знаки, що були явлені йому, які точно збігалися з пророцтвом Казіма. Він швидко переконав Муллу Хусейна, а згодом і решту послідовників Казіма, у своїй правоті. Більшість з них переїхали до Ширазу, де стали послідовниками нового лідера, якого відтепер називали Бабом.

Баб не намагався самочинно керувати своєю сектою, він призначив 18 учнів, що разом з ним створили священне для бабітів число 19. Ці учні роз'їхалися по Персії, розповсюджуючи віру, і протягом кількох років віра бабітів охопила всю країну.

Повстання і різанини[ред.ред. код]

З ростом популярності, бабіти почали дратувати релігійних лідерів країни. Баб був вперше заарештований в Ширазі в 1846 році, потім переїхав до Ісфахану, але й там був знову заарештований та доставлений в Тегеран. Шах Каджар хотів побачити його, але прем'єр-міністр Хаджі Мірза Акасі, який побоювався виливу Баба на шаха, переконав того відіслати Баба до віддаленої в'язниці. Так він просидів у в'язниці в Маку, а потім Чіхікі, до 1850 року.

Втім, завдяки активній пропаганді його учнів, бабізм продовжував ширитися. Сам Баб продовжував таємно спілкуватися зі своїми прихильниками із в'язниці, та навіть посилив свої ствердження. Тепер він заявляв, що він не «брами» до Імама Магді, а сам Імам, та що новий пророк, ще вищий, скоро прийде.

Під час анархії, яка наступила після смерті шаха Каджара у вересні 1848, почалося активне переслідування бабітів. Озброєний опір, який вони чинили, призвів до кількох великих сутичок з урядовими військами, найвідоміші з яких відбулися у Форті Табасі, Занджані та Найрізі. В результаті, за різними оцінками, у той час загинуло від 2 до 20 тисяч бабітів.

Щоб зупинити опір бабітів, 9 червня 1850 року Баб був привезений до Тебрізу та розстріляний на його центральній площі. Це не зупинило підтримки його навчання, але активність сутичок знизилася, особливо після смерті його ворога, прем'єр-міністра Хаджі Мірзи Акасі. Однак після того, як 15 серпня 1852 року три бабіта здійснили замах на шаха, нова хвиля переслідувань привела до практичного знищення бабізма в Персії та перенесення його у вигнання за кордон, більшістю до Османської, та частково до Російської імперій.

Тексти[ред.ред. код]

Головні тексти бабітів включають Кайюмул-Асма (коментар на Суру Юсуфа), і Персидський Баян, який бабіти розглядають як заміну Корану. Остання книга була перекладена та видана французькою мовою, інших європейських перекладів не існує.

Спадщина[ред.ред. код]

Дивись також: Розкол бабізму

Після смерті Баби його наступником повинен був стати один з його 18 учнів. Оскільки перші два були вбити, їм повинен був стати Мірза Йах'я Субх-і Азал, який втік до Багдада разом із своїм сводним братом на ім'я Мірза Хусейн-Алі.

Саме Мірза Хусейн-Алі, також відомий як Бахаулла, поступово став найпомітнішою та найвпливовішою фігурою серед бабітів. У 1863 він проголосив себе «Тим, з ким розмовлятиме Бог», месіанською фігурою, яку пророчив Баб. Більшість бабітів повірили йому, з того часу прийнявши назву бахаїстів. Але частина бабітів на чолі з Субх-і Азалом (приблизно 3% від їх числа) відмовилася признати його божественне походження, створивши секту азалітів (езелітів) або баянітів (за назвою священної книги бабітів).

У 1863 обидві групи були, за проханням персидського уряду, видалені з Багдада до Константинополя, звідки їх незабаром перемістили до Адріанополя. У 1868 Бахаулла і його послідовники були заслані до Акри в Сирії (зараз Акка, Ізраїль), а Субх-і Азал з його нечисленними прихильниками — до Фамагусти на Кіпрі.

Субх-і Азал помер в Фамагусті в 1912 році, і рух його послідовників згодом зник. Починаючи з 2002, в Інтернеті була помічена нова активність баянітів, але їх відношення до оригінального співтовариства неясне.

Посилання[ред.ред. код]

  • «BÁBISM» By Edward G. Browne Текст про бабізм британського історика Едуарда Брауна, виданий у 1890 (англійською)
  • The religion of Bayan Сайт сучасних баянітів (англійською)