Баварський географ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Баварський географ (лат. Geographus Bavarus) — ім'я, яке дав Ян Потоцький у 1796[1] автору анонімного середньовічного документу лат. Descriptio civitatum et regionum ad septentrionalem plagam Danubii («Опис міст і земель на північ від Дунаю»). Документ також називають «Східнофранкська таблиця племен».

Опис документу[ред.ред. код]

Документ на двох аркушах було знайдено в 1722 року в баварській державній бібліотеці (Мюнхен), де він зберігається і в наш час. Це приписка в кінці рукопису, який містить трактат про геометрію Боеція. Баварський герцог придбав його 1571 року разом з архівом антиквара Германа Шеделя (14101485). У науковий обіг його ввів французький посол у Мюнхені граф дю Бюа, який опублікував у середині XVIII ст. переклад пам'ятки французською мовою. Назву «Баварський географ» дав документу польський письменник та вчений Ян Потоцький 1796 року. Ця назва пов'язана з місцем знахідки; за своїм походженням пам'ятка скоріш за все пов'язана не з Баварією, а зі Швабією. В російській історіографії «Баварський географ» був уперше використаний М. М. Карамзіним (у перекладі дю Бюа).

У цьому середньовічному джерелі наведено свідчення про поселення, області розселення та державні утворення вздовж Балтійського моря (від гирла Ельби до Східної Пруссії), а далі за торгівельними шляхами по річках до Чорного моря. Точне проходження цих шляхів є предметом наукових суперечок. Другий шлях «Баварського географа» проходить від гирла Вісли через Сян до Дністра, а по Дністру до Дунаю і Чорного моря. «Баварський географ» являє собою список народностей і племен переважно слов'янського походження що населяло у IX ст. землі на схід від Франкської держави, а також населення міст та поселень вздовж торговельних шляхів від Східної Прусії до Хозарії і від гирла Вісли через Дністер до Дунаю. В списку також зазначається кількість «міст» (поселень, civitates) багатьох племен (зазвичай ці цифри розцінюються як реальні для першої частини списку, та перебільшені — для другої).

Список складений латинською мовою й називається «Descriptio civitatum et regionum ad septentrionalem plagam Danubii», що означає «Опис міст та земель на північ від Дунаю». Назва відноситься до першої частини списка (№№1-13), де перераховуютьяя слов'янські племена IX ст. на східному кордоні Франкської імперії; як правило, ці назви надійно ідентифікуються. В другій частині списку «Баварського географа» називаються племена (поліноніми) за межами східних сусідів франків (західних слов'ян), і саме тут (на теренах східних слов'ян та фінно-угорських племен) ототожнення більшості назв для дослідників становило найбільшу проблему. Історичне значення списка в тому, що він дозволяє оцінити географічне положення європейських народів і власне їх існування у першій половині IX століття.

Список племен[ред.ред. код]

  1. Nortabtrezi - ободрити
  2. Uilci - лютичі
  3. Linaa - глиняни
  4. Bethenici - бутинці
  5. Smeidingon - смельдинги
  6. Morizani - моричани
  7. Hehfeldi - гавеляни
  8. Sorbi - сорби
  9. Talaminzi - далемінці
  10. Beheimare - богемці (чехи)
  11. Marharii - моравці
  12. Uulgarii - болгари
  13. Merchanos - існують версії щодо походження назви від мораван або від річки Морави на заході Балкан
  14. Osterabtrezi - східні ободрити
  15. Miloxi - мільчани
  16. Phesnuzi - напевне, плем'я у Лужицькій землі
  17. Thadesi - дискусії щодо проходження назви тривають, однак переважна більшість дослідників ввадає, що це плем'я дошан на річці Досса, притоці Гавелі
  18. Glopeani - ґопляни
  19. Zuireani - черв'яни - населення Червенської землі (однак існують версії про походження назви від Шверіна та сіверян)
  20. Busani - бужани
  21. Sittici - місцезнаходження не визначене, існують версії про знаходження племені в районі пізнішого Звенигородського князівства, а також про походження назви племені від річки Житави, притоки Нітри
  22. Stadici - місцезнаходження не визначене, існує декілька версій знаходження племені, в тому числі й на території Теребовельського князівства
  23. Sebbirozi - місцезнаходження не визначене
  24. Unlizi - уличі
  25. Neriuani - місцезнаходження не визначене, існує безліч версій місцезнаходження племені, зокрема, у гирлі Дністра
  26. Attorozi - частина науковців трактує назву як «тиверці»
  27. Eptaradici - існує версія, що це південнослов'янський союз племен «Сім родів»
  28. Uuillerozi - місцезнаходження не визначене
  29. Zabrozi - місцезнаходження не визначене
  30. Znetalici - місцезнаходження не визначене
  31. Aturezani - ймовірно, це тиверці
  32. Chozirozi - місцезнаходження не визначене, деякі дослідники пов'язують назву із хозарами
  33. Lendizi - ледзяни
  34. Thafnezi - існують версії щодо знаходження цих племен у верхів'ях річки Заале, а також на річці Танві, притоці Сяну.
  35. Zeriuani - існують версії походження племені: черв'яни (жителі Червенської землі), або ж лужицькі серби
  36. Prissani - існують версії походження племені від пуржичан (пол. Pyrzyczanie), прусів або ж як похідна від річки Сян (присяни)
  37. Uelunzani - волиняни (також існує версія походження від польського міста Волін
  38. Bruzi - пруси
  39. Uuizunbeire - місцезнаходження не визначене
  40. Caziri - хозари
  41. Ruzzi - руси
  42. Forsderen - деревляни (однак ісеують версії знаходження їх по Дніпру або ж у Криму)
  43. Liudi - місцезнаходження не визначене
  44. Fresiti - ймовірно, це верзити
  45. Serauici - існує декілька версій походження племені, зокрема, як сіверяни
  46. Lucolane - місцезнаходження не визначене, існують версії щодо знаходження племені у середній та верхній течії Дніпра
  47. Ungare - угорці
  48. Viuslane - вісляни
  49. Sleenzane - слєнзани
  50. Lunsizi - серболужичани
  51. Dadosesani - дядошани на Одрі
  52. Milzane - мільчани
  53. Bezuncane - бежунчани
  54. Uerizane - місцезнаходження племені не визначене, дискусія триває
  55. Fraganeo - можливо, назва походить від спотвореного «Прага»
  56. Lupiglaa - існують версії про походження племені з басейну Одри у Верхній Сілезії, або на північний схід від Праги
  57. Opolini - Поляни (західні), ополяни
  58. Golensizi - голенсізи поряд із витоками Одри

Дата створення списку[ред.ред. код]

За палеографічними даними рукопис «Баварського географа» впевнено відносять до IX ст. За історичними даними, пов'язаними з описами племен, згаданих у списку, дослідники датують список періодом часу від 817 р. до 840-х рр. Список приблизно 850 р. було включено до складу ширшого рукопису, який належав монастирю Рейзенау на Боденському озері, що підтверджує дату написання рукопису як перша половина IX ст.

Виноски[ред.ред. код]

  1. J. Potocki. Fragments historiques et geographiques sur la Scythie, Sarmatie, et les Slaves. Brunsvic, 1796.

Література[ред.ред. код]

  • Le comte du Buat, Histoire ancienne des peuples de l'Europe, T. 11. Paris 1772
  • J. Potocki, Fragments historiques et geographiques sur la Scythie, Sarmatie, et les Slaves, Brunsvic 1796
  • V. von Keltsch, Der bairische Geograph, Alpreussische Monatsschr., 23 (1886), s. 507 n.
  • A. Králiček, Der s.g. bairische Geograph und Mahren, Zeitschr d. Vereins f. die Geschichte Mahrens u. Schlesiens II (1898), s. 216—235, 340—360
  • S. Zakrzewski, Opis grodów i terytoriów z północnej strony Dunaju czyli tzw. Geograf bawarski, Lwów 1917
  • E. Kucharski, Polska w zapisce karolińskiej zwanej niewłaściwie «Geografem bawarskim», [w:] Pamiętnik IV powszechnego Zjazdu historyków polskich, t. I, Lwów 1925, sekcja II, s. 111;
  • E. Kucharski, Zapiska karolińska zwana niewłaściwie «Geografem bawarskim», Sprawozdania Tow. Nauk. we Lwowie, t. V (1925), s. 81-86
  • W. Fritze, Die Datierung des Geographus Bavarus, Zschr f. Slavische Philologie, 21, Heft 2 (1952), s. 326—242
  • Henryk Łowmiański, O pochodzeniu Geografa bawarskiego, Roczniki Historyczne, R. 20, 1955, s. 9-58; reed: w: Studia nad dziejami Słowiańszczyzny, Polski i Rusi w wiekach średnich, Wydawnictwo Naukowe Uniwersytetu im. Dama Mickiewicza, Poznań 1986, s. 104—150, ISSN 0554-8217
  • Henryk Łowmiański, O identyfikacji nazw Geografa bawarskiego, Studia Źródłoznawcze, t. III: 1958, s. 1-22; reed: w: Studia nad dziejami Słowiańszczyzny, Polski i Rusi w wiekach średnich, Wydawnictwo Naukowe Uniwersytetu im. Dama Mickiewicza, Poznań 1986, s. 151—181, ISSN 0554-8217
  • Gerhard Billig, Zur Rekonstruktion der ältesten slawischen Burgbezirke im obersächsisch-meißnischen Raum auf der Grundlage des Bayerischen Geographen, Neues Archiv für sächsische Geschichte 66 (1995), s. 27-67
  • Jerzy Nalepa, O nowszym ujęciu problematyki plemion słowiańskich u «Geografa Bawarskiego». Uwagi krytyczne, Slavia Occidentalis, T. 60 (2003), s. 9-6
  • Назаренко А. В.Немецкие латиноязычные источники IX—XI веков: Тексты, перевод, комментарий. М., 1993;
  • Горский А. А. Баварский географ и этнополитическая структура восточного славянства. В кн.: Древнейшие государства на территории Восточной Европы. 1995 год. М., 1997.
  • Онопенко О. Д. Свідчення «Баварського географа». Газета «Чорноморські новини», № 1-2, 2011 р.
  • Войтович Л. «Баварський географ»: спроба етнолокалізації населення Центрально-Східної Європи IX ст.//Український історичний журнал. — К.: «Дієз продукт», 2009. — Вип. 5, (№488). — 241 с.
  • Bayerischer Geograph, In: A. V. Nazarenko: Nemeckie latinojazyčnye istočniki IX-XI vekov., Moskau 1993, S. 7-51.
  • Sébastien Rossignol: Überlegungen zur Datierung des Traktates des sog. Bayerischen Geographen. in: Felix Biermann, Thomas Kersting und Anne Klammt (Hrsg.): Der Wandel um 1000. Beier & Beran, Langenweissbach 2011, ISBN 978-3-941171-45-9, S. 305-316.

Посилання[ред.ред. код]