Баварія (курфюрство)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
нім. Kurfürstentum Bayern
Курфюрство Баварія
Держава Священної Римської імперії
1623 – 1806 Королівство Баварія Flag of Bavaria (striped).svg
Прапор Герб
Прапор Герб
Розташування Курфюрство Баварія
Баварія на карті Священної Римської імперії в 1648
Столиця Мюнхен
Мови німецька
Релігії католицизм, кальвінізм,
лютеранство
Форма правління Монархія
Курфюрст
 - 16231651 Максиміліан I (перший)
 - 17991806 Максиміліан IV (останній)
Історичний період Середньовіччя
 - Отримано статус курфюрства 1623
 - Ліквідація імперії 6 серпня 1806
Попередник
Наступник
Bavaria Arms.svg Баварія (герцогство)
Arms of the Electoral Palatinate (Variant 1).svg Курпфальц
Королівство Баварія Flag of Bavaria (striped).svg

Курфюрство Баварія (нім. Kurfürstentum Bayern) — курфюрство у складі Священної Римської імперії, що існувала в 1623–1806 роках.

Історія[ред.ред. код]

Віттельсбахи, що правили Баварією, були молодшою ​​гілкою сім'ї, яка правила Курпфальцем. Відповідно до «Золотої булли» 1356 року право вибору імператора було закріплено за представниками правлячої в Пфальці старшої гілки, а молодша (Баварська) гілка з виборів виключалася. Однак під час Реформації Пфальц прийняв протестантизм, курфюрст Фрідріх V в 1619 році прийняв корону Богемії, і за це в 1623 році імператор Фердинанд II передав Верхній Пфальц і титул курфюрста його двоюрідному братові Максиміліану I Баварському. Хоча за умовами Вестфальського миру 1648 Нижній Пфальц був повернутий синові Фрідріха V Карлу I Людвігу, для нього був створений новий (восьмий) титул курфюрста, а за правителем Баварії було підтверджено право участі у виборах імператора. Так Баварія перетворилася з простого герцогства в курфюрство.

На початку XVIII століття курфюрст Максиміліан II вплутався в війну за іспанську спадщину на боці Франції та Іспанії, однак 13 серпня 1704 був розбитий в Гохштедтській битві, після чого Баварія вийшла з війни. За укладеним 7 листопада 1704 Ільберсхаймським договором Баварія виявилася окупованою Австрією і Пфальцем, і австрійську окупацію не змогло скинути навіть велике селянське повстання. Лише Баденський договір 1714 повернув Максиміліану II його володіння.

Син Максиміліана II — Карл Альбрехт — доклав усіх зусиль для збільшення свого престижу та впливу. Після смерті імператора Карла VI він оскаржив « прагматичну санкцію», що передавала володіння Габсбургів Марії Терезії, і вплутався в війну за австрійську спадщину. Він завоював Верхню Австрію, коронувався в Празі королем Богемії, а в 1742 році навіть став імператором Священної Римської імперії, проте Баварія виявилася окупованою австрійськими військами, і повернутися в Мюнхен Карл Альбрехт зміг лише після того, як прусський король Фрідріх II вторгся в Сілезію і австрійцям знадобилося перекинути всі війська на північні кордони. У 1745 році Карл Альбрехт помер, а його син Максиміліан III поспішив укласти з Австрією сепаратний мир, відмовившись від всіх домагань батька.

Максиміліан III зайнявся внутрішнім розвитком країни. При ньому була заснована Баварська академія наук, побудована порцелянова мануфактура в Німфенбурзі, він видав ряд антиклерикальних постанов, займався регулюванням шкільної освіти. Однак 30 грудня 1777 Максиміліан III помер від чорної віспи, не залишивши спадкоємця. Його смерть означала припинення баварської лінії Віттельсбахів і перехід Баварії до пфальцських Віттельсбахів. Цей перехід був оскаржений Австрією, що призвело до війни за баварську спадщину.

Тешенський договір 1779 передав баварський престол пфальцському курфюрсту, а Австрія отримала за це Іннвіртель. Ставши правителем Баварії, пфальцський курфюрст Карл IV Теодор скасував просвітительську внутрішню політику свого попередника і вплутався в нескінченні зовнішньополітичні інтриги. Тим часом в 1792 році відбулася Велика французька революція. В ході війни першої коаліції французькі війська в 1792 році увійшли в Пфальц, а в 1795 році Моро вторгся в Баварію і пішов на Мюнхен. Карл IV Теодор втік до Саксонії, залишивши замість себе регентську раду, яка у 1796 році підписала з Моро перемир'я в обмін на важку контрибуцію. У 1799 році Карл IV Теодор помер бездітним, переживши Карла II Августа Цвайбрюккенського, призначеного його наступником за Тешенським договором, і тому Баварія перейшла Максиміліану Йосипу.

Максиміліан прийняв країну, що знаходилася у важкому стані. Незадовго перед цим країну знову окупували австрійці, готуючись до відновлення війни з Францією. Хоча і він сам, і його основні міністри більше симпатизували Франції, стан баварських фінансів і повний розвал армії робили країну беззахисною перед Австрією. Баварії довелося вступити в війну на боці Австрії, баварські війська були розбиті разом з австрійськими, і Моро знову увійшов до Мюнхена. За Люневільським миром 1801 Баварія втратила Пфальц, а також графства Пфальц-Цвайбрюккен і Юліх-Берг.

В умовах, що змінилися, особи, що керували Баварією, прийшли до висновку, що її майбутнє лежить у союзі з Францією. Згідно з договором, підписаним з Наполеоном, при подальшому розширенні Французької Імперії Баварія повинна була отримати компенсації за втрачені території на лівому березі Рейна. У 1803 році в ході німецької медіатизації Баварія поглинула єпископства Вюрцбурзьке, Бамберзьке, Аугсбурзьке і Фрайзінгенське, частину Пассауського єпископства, територію двадцяти абатств і сімнадцяти міст та сіл; створена компактна територія була більш ніж достатньою компенсацією за втрачені анклави на протилежному березі Рейну. У війні третьої коаліції Баварія виступила вже як союзник Франції і Пресбурзьким миром отримала Тіроль з Бріксеном і Трентом, Форарльберг, правобережжя Інна, Бурган і Ліндау, а також Пассау і Айхштет, відірвані від Зальцбурзького курфюрства (щоправда, в обмін на Тіроль довелося виділити колишньому Зальцбурзькому курфюрсту Велике герцогство Вюрцбург), а титул правителя Баварії був підвищений з «курфюрста» до «короля». За цей Максиміліану довелося видати дочку Августу заміж за наполеонівського пасинка Євгена де Богарне.

Курфюрсти Баварії[ред.ред. код]