Багно звичайне

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Багно звичайне
Illustration Ledum palustre0.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти (Eudicots)
Підклас: Айстериди (Asterids)
Порядок: Вересоцвіті (Ericales)
Родина: Вересові (Ericaceae)
Рід: Рододендрон (Rhododendron)
Багно (Ledum)
Вид: Багно звичайне
Біноміальна назва
Rhododendron tomentosum
Harmaja
Синоніми
Ledum palustre L.
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Category:Rhododendron tomentosum
Redlist logo v1223290225.gif МСОП: 63529
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Rhododendron tomentosum

Багно звичайне (Rhododendron tomentosum; або Ledum palustre L.) Місцеві назви — багон, багун, богульник тощо. Кущик з роду Багно родини вересових (90-125 см заввишки) з товстими бурими здерев'янілими коренями.

Стебла прямостоячі, старі гілки з темно-сірою корою, молоді — вкриті короткими іржастобурими повстистими волосками і дрібними залозками. Листки (1,5-5 см завдовжки, 0,2-0,8 см завширшки) чергові, шкірясті, лінійні, з загорнутими краями на коротких черешках, зимуючі, зверху темно-зелені, блискучі, голі або в жовтуватими залозками, зісподу повстисті та дрібнозалозисті. Квітки на кінцях гілок у щиткоподібних китицях. Квітконіжки тонкі, вдвоє або втроє довші за квітки, іржаво-білоповстисті, залозисто-клейкі. Квітки правильні, з подвійною оцвітиною. Чашечка з п'яти коротких, іржастих, буро-пухнастих, війчастих чашолистків. Віночок з п'яти вільних білих або жовтувато-білих пелюсток (4-8 мм завдовжки, 2,5-4 мм завширшки). Тичинок десять, вони довші від пелюсток. Маточка одна, стовпчик один, зав'язь верхня. Плід — коробочка (4-8 мм завдовжки) довгаста, залозиста, поникла, розкривається п'ятьма стулками.

Росте багно у заболочених і сирих соснових, рідше мішаних лісах, на торф'яних болотах. Світлолюбна рослина. Цвіте у травні — червні.

Поширений на Поліссі, зрідка в Прикарпатті й Карпатах; відоме одне місцезнаходження на території Закарпатської області. Райони заготівель — Волинська, Житомирська та Рівненська області. Запаси сировини значні. Часто утворює суцільні зарості, але у зв'язку з осушенням боліт запаси щорічно зменшуються.

Квіти багна звичайного

Практичне використання[ред.ред. код]

Лікарська, ефіроолійна, інсектицидна і фітонцидна, отруйна танідоносна і медоносна рослина.

У науковій медицині використовують облистнені пагони з квітками — НегЬа Ledi, зрідка одні листки. Траву рекомендують як відхаркувальний засіб при бронхітах, астмі, як судиннорозширюючий засіб, а також як потогінний і сечогінний засіб, при ревматизмі, подагрі, діабеті, хронічних хворобах шкіри. До складу листків і квіток багна входить ефірна олія (0,9-2%), — складовими частинами якої є спирти ледол і палюстрол, глікозид арбутин, кверцитин, органічні кислоти, смолисті й дубильні речовини. Шляхом перегонки з листків багна добувають ефірну олію, яка має сильну фітонцидну і бактерицидну дію. Лікувальні препарати з багнової олії згубно впливають на стрептококи і стафілококи, кишкову і туберкульозну палички. З олії готують мазі, які використовують для лікування ринітів і грипу, загоювання тяжких опіків. Спиртовий настій з листків ефективний при гіпертонії, посиленій частоті серцевих скорочень, при лікуванні рогівки очей.

У народній медицині листки багна використовують при лікуванні простуди, коклюшу, бронхіальної астми, стенокардії, туберкульозу легень, золотухи, ревматизму і подагри. У народі цю рослину вважають сечогінним, потогінним і тонізуючим засобом. При лікуванні багном треба дотримуватись обережності, тому що це отруйна рослина. Непомірне вживання її може призвести до тяжких наслідків.

У гомеопатії багно використовують як протиспазматичний засіб при астматичній задусі і коклюші, від корости, ревматизму, при подагрі, кровотечах, ударах, для загоювання ран.

У ветеринарній практиці багном лікують тварин при кольках, здутті живота, кривавому проносі, додають у корм свиням при епідемічних захворюваннях.

Інсектицидні властивості багна давно відомі в народі, його застосовували для знищення і відлякування комах (клопів, молі, комарів). Негативно впливають водні відвари багна на плодову міль, капустяницю, личинок колорадського жука.

Наявність багна в підліску соснових лісів надає їм значної біологічної стійкості, деревостани рідко пошкоджуються шкідливими комахами. Перебування серед заростей багна під час його цвітіння викликає головний біль. Є вказівки на отруйну дію багна, його олія згубно діє на центральну нервову систему тварин і в великих дозах викликає параліч. Пагони і листки багна містять таніди (10 — 22%), придатні для дублення шкур. Квітки багна в значній кількості виділяють нектар і охоче відвідуються бджолами. Мед має легкі наркотичні властивості, перед вживанням його слід підігрівати.

Збирання, переробка та зберігання[ред.ред. код]

Пагони багна (до 10 см завдовжки) збирають під час цвітіння (травень — липень), зрізуючи їх ножами, секаторами або серпами. Для збереження заростей на одній і тій же площі зрізувати пагони можна не частіше як раз у два-три роки, залишаючи третину гілок незрізаними. Сушать сировину на горищах або під наметами, розстилаючи тонким шаром на папері чи тканині; можна сушити в сушарках при температурі до 30°. Пакують сировину в ящики з дощок або фанери у багатошарові паперові мішки вагою по 15, 20, 25 кг і зберігають у сухих, прохолодних приміщеннях. Потребує бережливого використання та охорони.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Ботанико-фармакогностический словарь. — М.: Высшая школа, 1990.
  • Єлін Ю. Я., Зерова М. Я., Лушпа В. І., Шаброва С. І. Дари лісів. — К.: «Урожай», 1979

Посилання[ред.ред. код]

Commons
ВікіСховище має мультимедіа-дані до теми


Гвоздика садова Це незавершена стаття про квіткові рослини.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.