Багратіонівськ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Місто
Багратіонівськ
Багратіонівськ
Герб
Герб

Координати 54°23′00″ пн. ш. 20°38′00″ сх. д. / 54.38333° пн. ш. 20.63333° сх. д. / 54.38333; 20.63333Координати: 54°23′00″ пн. ш. 20°38′00″ сх. д. / 54.38333° пн. ш. 20.63333° сх. д. / 54.38333; 20.63333 (Я)

Країна Росія
Регіон Калінінградська область
Район Багратіонівський
Дата заснування 1336
Попередні назви до 1946 — Прейсіш-Ейлау
Місто з 1946
Площа 8 км²
Висота центру 70 м
Населення 6579  (2010)
Телефонний код 40156
Поштовий індекс 238420
Код ЗКАТУ 27203501
Багратіонівськ (Росія)
Багратіонівськ
Багратіонівськ

Багратіонівськ (до 1946 року Прейсіш-Ейлау (нім. Preußisch Eylau, лит. Ylava, пол. Pruska Iława или Iławka)) — місто в Росії, адміністративний центр муніципального утворення Багратіоновський район Калінінградської області (колишня Східна Пруссія). Розташований на південь від Калінінграду, за 2 км від кордону з Польщею (міжнародний прикордонний пропуск Багратіонівськ — Безледи). У місті знаходиться однойменна залізнична станція. Населення міста становить 6,6 тис. осіб (2009).

Прейсіш-Ейлау — «прусське Эйлау», місто назване прусським, щоб відрізняти його від Дойче-Ейлау — «німецьке Ейлау» (зараз місто Ілава в Польщі); Топонім Ейлау походить від слов'янського топоніма Ilawa, який можна часто зустріти в топономії Польщі і Словаччини[1].

Історія[ред.ред. код]

Місто Прейсіш-Ейлау засноване як замок — опорний пункт Тевтонського ордена, в 1325 році. Замок будувався з каменю і цегли, під керівництвом будівельного майстра Арнольфа фон Ойленштейна. Замок являв собою чотирифлігельну конструкцію і мав в плані чотирикутник 43 м х 41 м. Зі сходу до нього примикав великий форбург. У південному флігелі знаходилась замкова капелла — атрибут орденського замку. До 1347 року замок Прейсіш-Ейлау був резиденцією орденского пфлігера, потім тут розташувалась адміністрація каммерата[2].

З 1585 місто Прейсіш-Эйлау.

7 — 8 лютого (26—27 січня) 1807 поблизу міста сталась Прейсіш-Ейлауська битва між франузькою і російсько-прусською арміями. Російською армією командував генерал Леонтій Бенігсен, французькою армією командував імператор Наполеон I. З 7 лютого по 17 лютого 1807 року в будинку на колишній Ландсбергській вулиці розташовувалась головна квартира Наполеона (тепер вул. Центральна). На будинку № 19 по вулиці Центральній встановлена меморіальна дошка[3].

В 1856 на південно-східній окраїні міста за проектом архітектора Августа Штюлера був споруджений обеліск в честь битви[3].

1 квітня 1819 Прейсіш-Ейлау став адміністративним центром однойменного округу. З 1835 почала виходити місцева газета. В 1861 побудовано нову будівлю Королівського учительського інституту. В 1866 відкрито залізничне сполучення з Кенігсбергом (зараз Калінінград) і Бартенштайном (зараз Бартошице, Польща)[3].

Під час Першої Світової війни місто на короткий термін було окуповане російськими військами. При цьому активних бойових дій в місті не велося, а саме місто не постраждало[2].

В 1932 в старому особняку біля стін колишнього орденського замку був відкритий краєзнавчий музей[2].

10 лютого 1945 в ході Східно-Пруської операції Другої Світової війни радянські війська захопили місто.

З 1945 року знаходиться в складі СРСР (РРФСР). 7 вересня 1946 місто перейменоване на честь російського полководця, героя франко-російської війни 1812 року генерала Петра Івановича Багратіона, який в 1807 брав участь в битві під Прейсіш-Ейлау.

В 1961 році територію замку і форбурга передали Багратіонівській конторі райспоживспілки[2].

Населення[ред.ред. код]

Згідно з переписом 1989 року, в Багратіонівську проживало 6 728 осіб, у тому числі 3 607 чоловіків і 3 121 жінка.

Зміна населення Багратіонівська[1]
Рік 1959 1970 1979 1989 2002 2009
Населення (чол) 4400 5600 6000 6700 7300 6600

Географія[ред.ред. код]

У місті знаходяться озера Лангер і Варшкайтерське. По його території протікають три струмки.

У Багратіонівську закінчується траса А-195 з Калінінграда. У місті знаходиться автомобільний пункт пропуску через кордон[4].

Економіка[ред.ред. код]

У місті розвинуте машинобудування (холодильне і торгове обладнання), меблеве виробництво, харчова промисловість, переробка сільгосппродукції.

АООТ «Багратіонівський мясокомбінат», АООТ «Багратіонівський сирзавод» — одні з найбільших підприємств міста.

Соціальна сфера[ред.ред. код]

Заклади освіти[ред.ред. код]

  • Муніципальний загальноосвітній заклад ЗОШ м. Багратіонівськ вул. Погранична буд.68. Директор: Клокова Світлана Сергіївна[5]
  • Муніципальний загальноосвітній заклад Вечірня (позмінна) ЗОШ м. Багратіонівськ вул. Загородна буд.1Б. Директор: Стенникова Надія Петрівна[5]
  • МОУ для дітей-сирот і дітей, залишених без виховання батьків дитячий будинок Колосок вул. Калінінградська буд.55[5]
  • Центр психолого-медико-соціального супроводу вул. Погранична буд.80[5]

Заклади культури[ред.ред. код]

У 1993 році відкрився Музей історії краю[3][6]. Існує Будинок культури.

Готелі[ред.ред. код]

  • «Багратіонівськ», вулиця Іркутсько-Пінської дивизії буд.8[4]

Історико-архітектурні пам'ятники[ред.ред. код]

Генерал Багратіон
Пам'ятник
  • Форбург замку Прейсіш-Ейлау (XIV століття). Будівля була побудована в Пруссії в 1325 році при магістрі Вернері фон Орзельні.
  • Будівля колишнього Королівського інституту (1861)
  • Музей історій краю
  • Пам'ятник П. І. Багратіону в центрі міста
  • Пам'ятник на честь битви при Прейсіш-Ейлау
  • Церква святих мучениць Віри, Надії, Любові і матері їх Софії
  • Меморіальне кладовище. Великий меморіал[7], присвячений Другій Світовій Війні
  • Камінь з надписом «Місто засноване в 1336 році» із замку Бальга[4].

Міста-побратими[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Багратіонівськ в енциклопедії «Мой город»
  2. а б в г Малые города и посёлки области
  3. а б в г История города «Багратионовск»
  4. а б в Багратионовск на tripadviser.ru
  5. а б в г ProШколу.ru
  6. Сайт музею (рос.)
  7. 28 червня 2007 року на меморіалі в місті Багратіонівськ (Калінінградська область) були зі всіма військовими почестями перепоховані останки 45 червоноармійців, загиблих на початку 1945 року. «В Багратионовске перезахоронили останки советских солдат» Интервью Руслана Хисамова (исполнительного директора общественной поисковой организации «Совесть») Издательский дом «Коммерсантъ» со ссылкой на ИТАР-ТАСС 28.07.2007