Багрій Олександр Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Багрій Олександр Васильович
Народився 11 (23) квітня 1891
Летичів, Подільська губернія, Російська імперія
Помер 22 червня 1949(1949-06-22) (58 років)
Баку, Азербайджанська РСР, СРСР
Місце проживання Самара
Країна  Російська імперія
 СРСР
Діяльність дипломат, викладач університету, бібліограф, літературознавець
Alma mater Історико-філологічний факультет Київського університету[d] (1912)
Заклад Самарський державний університет
Бакинський державний університет
Вчене звання Професор
Науковий ступінь доктор філологічних наук[d] (1925)

Олекса́ндр Васи́льович Багрі́й (* 11 квітня (23 квітня за новим стилем) 1891, Летичів, нині Хмельницької області — † 22 червня 1949, Баку) — український літературознавець, бібліограф та дипломат[1][2].

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 23 квітня 1891 року в містечку Летичеві на Поділлі. У 1900 році вступив до Уманської гімназії, яку закінчив із золотою медаллю. У 1912 році закінчив історико-філологічний факультет Київського університету Св. Володимира, учень академіка Володимира Перетця. Володів французькою, німецькою та польською мовами.

Був викладачем в одній з київських шкіл. Згодом переїхав до Петрограда, де читав лекції у Петроградському університеті. З 1917 року працював у Самарському вищому педагогічному інституті, завідував кафедрою російської літератури.

У 1918 році — працював консулом Української Держави у Самарі (РРФСР).

У 1920—1921 рр. — брав участь в заснуванні Кубанського державного університету та вищого педагогічного інституту.

У 1922 році — приїхав з дружиною Людмилою Павлівною Багрій (Забелло) в Баку і приступив до роботи в Бакинському університеті на кафедрі російської літератури

У 1925 році захистив дисертацію на тему «Т. Г. Шевченко і російська література» і був удостоєний ступеня доктора філологічних наук за спеціальністю «російська мова і словесність». Взяв активну участь у створенні одного з перших наукових центрів Азербайджану — «Товариства обстеження і вивчення Азербайджану». При Товаристві був створений бібліографічний відділ, який він і очолив.

У 1926 році підготував наукову працю «Матеріали для бібліографії Азербайджану» в трьох томах. Ця дослідницька робота охоплює величезний період друкарства (1820—1923). У збірник включено більше 4800 наукових праць, що охоплюють історію, літературу, економіку, етнографію Азербайджану та великий бібліографічний покажчик з фольклору азербайджанського народу. Дане дослідження сприяло створенню в Азербайджані галузевої бібліографії.

У 1923—1929 рр. — голова бібліографічної секції «Товариства обстеження і вивчення Азербайджану»

У 1929—1932 рр. — старший фахівець, бібліограф Азербайджанського державного науково-дослідного інституту (Аз ДНДІ). Брав активну участь у виданні журналу «Вісті Товариства обстеження і вивчення Азербайджану». Досліджував фольклорну спадщину професора Льва Лопатинського, який був творцем і головним редактором видання «Збірник для опису місцевостей і племен Кавказу». У складі групи вчених, вперше систематизував спадщину Льва Григоровича Лопатинського у царині фольклору, етнографії, лінгвістики, історії.

У 1930 році — під редакцією професора Багрія була видана літографічна фольклорна серія «Фольклор Азербайджану і прилеглих країн».

У 1933—1939 рр. — директор фундаментальної бібліотеки Азербайджанської філії АН СРСР (АзФАН).

У 1935 році, вперше переклав і опублікував збірку із 72 казок російською мовою «Казки азербайджанських тюрків».

Широку популярність в 30-ті роки ХХ століття отримали такі його дослідження як: «Т. Г. Шевченко в літературному оточенні»; «Шевченко в російських перекладах»; «До рукописної традиції поширення „Кобзаря“ Т. Г. Шевченка»; «Шевченко і Схід». Саме за ініціативи професора О. В. Багрія в Азербайджані було засновано нову наукову галузь — шевченкознавство. Він підготував ціле покоління знавців творчості Т. Г. Шевченка.

У 1939 році — був призначений першим деканом філологічного факультету Азербайджанського державного університету.

У 1939—1942 рр. — працював деканом, керівником аспірантури і завідувачем кафедри російської літератури. За цей час на факультеті було відкрито сім кафедр з азербайджанського і російського мовознавства та літературознавства.

У 1942—1949 рр. — працював завідувачем відділу мовознавства та літератури Азербайджанського Науково-дослідного Інституту педагогіки[3].

Помер 24 червня 1949 року в Баку.

Твори[ред. | ред. код]

Опублікував понад 100 статей, різних наукових праць і досліджень з питань літератури, фольклору та бібліографії.

  • Шевченко і Квітка-Основ'яненко // Г. Ф. Квітка-Основ'яненко. — Харків, 1929.
  • Т. Г. Шевченко. — Т. 1—2. — Харків, 1930—1931.
  • Киевский список Чуда свт. Николая об утопшем детище // Изв. Отделения русского языка и словесности Имп. Академии наук. СПб. 1914. Т. 19/2
  • В защиту ценностей духа, Самара, 1918;
  • Шевченковская студия, Владикавказ, 1923;
  • Литературные поминки: (Библиографические заметки) «Известия Горского института народного образования», 1923
  • Шевченко в русских переводах, Баку, 1925;
  • Шевченко в литературной обстановке, Баку, 1925;
  • Формальный метод в литературе (Библиографическое пособие), вып. I, Владикавказ, 1926; вып. II, Баку, 1927;
  • Указатель по народной словесности Кавказа, Баку, 1926;
  • Русская литература XIX и первой части ХХ вв.: Пособие к лекциям. — Баку: Восточный факультет АГУ. — 1926;
  • Литературный семинарий, Баку, 1926;
  • Древнерусское сказание…
  • Фольклор Азербайджана и прилегающих стран. Т.1. Баку, 1930, и др.

Сім'я[ред. | ред. код]

  • Дружина — Багрій (Забелло) Людмила Павлівна (1902—1982), спортивний лікар, працювала в Бакинському Інституті фізкультури.[4]
  • Донька — Багрій Ірина Олександрівна (1922—1995), спортивний лікар, працювала в Бакинському Інституті фізкультури, автор наукових робіт в галузі спортивної травматології, в тому числі дисертації «Пошкодження опорно-рухового апарату у борців, їх профілактика і комплексне лікування із застосуванням нафталана і нафтомастікі»

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Енциклопедія сучасної України. Архів оригіналу за 14 лютого 2019. Процитовано 14 лютого 2019. 
  2. БАГРІЙ ОЛЕКСАНДР ВАСИЛЬОВИЧ (1891–1949), історик української та російської літератур, шевченкознавець, фольклорист. Архів оригіналу за 14 лютого 2019. Процитовано 14 лютого 2019. 
  3. Азербайджанський літературознавець, фольклорист — українець за духом і місцем народження. Архів оригіналу за 14 лютого 2019. Процитовано 14 лютого 2019. 
  4. Багрий Александр Васильевич — литературовед, библиограф 1891—1949

Література[ред. | ред. код]

  • Бажинов І. Д. Багрій Олександр Васильович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Коорд. бюро Енцикл. Сучас. України НАН України. — К. : Поліграфкнига, 2003. — Т. 2 : Б — Біо. — 872 с. — ISBN 966-02-2681-0. — С. 63—64.
  • Багрій Олександр Васильович // Твої люди, Летичівщино (Відомі люди нашого краю). – Летичів, 2009. – С. 7.
  • Багрій Олександр Васильович //Українські бібліографи. Бібліографічні відомості. Професійна діяльність. Бібліографія. Вип. 3. – К., 2011. – С. 13-14.
  • Назаренко Є. Шевченкознавець з Летичева // Поділля. – 1993. – 22 верес. – С. 4.