Базальна мембрана

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Розміщення базальної мембрани (рожевого колоьору) по відношенні до епітелію шкіри і ендотелію судин.

Базальна мембрана, основна мембрана — тонкий шар волокон, що залягає під епітелієм (вистеляє порожнини і поверхні тіла) чи ендотелієм (вистеляє внутрішні поверхні кровоносних судин).

Базальну мембрану часто плутають з базальною пластинкою, яка є частиною базальної мембрани і була відкрита пізніше при розгляданні базальної мембрани під електронним мікроскопом. Фактично під поняттям базальної мембрани слід розуміти саме базальну пластинку. Під світловим мікроскопом можна побачити лише базальну мембрану.

Будова[ред.ред. код]

Базальна мембрана (лат. membrana basalis) утворюється при зливанні двохшарової базальної пластинки (lamina basalis) і ретикулярної пластинки (lamina reticularis). Під світловим мікроскопом має вигляд однорідного шару. Базальна пластинка прикріплюється до ретикулярної пластинки за допомогою фіксуючих волокон колаген IV і мікрофібрил (фібрилін).[1]

Базальну пластинку в свою чергу можна поділити на два шари:

  • світла пластинка (lamina lucida) межує з епітеліальними клітинами;
  • темна пластинка межує (lamina densa) зі сполучною тканиною.

Під електронним мікроскопом темна пластинка має товщину 30-70 нм і складається з сітки колагенових волокон типу IV. Колагенові волокна оповиті перлеканом, який являє собою глікозаміноглікан гепарансульфат.[2] Світла пластинка утворена з ламініну, інтегринів, енактину, дистрогліканів)

Для кращого розуміння будови базальної мембрани шари впорядковано слідуючим чином:

  • Епітеліальна тканина (ззовні)

  • Базальна мембрана
    • Базальна пластинка
      • Світла пластинка
        • ламінін
        • інтегрин
        • енактин
        • дистроглікани
      • Темна пластинка
        • колаген IV (сполучені з перлеканом, багаті на гепарансульфат)
    • Скріплюючі білки (між базальною і ретикулярною пластинкою)
      • колаген VII тип (скріплюючі волокна)
      • фібрилін
    • Ретикулярна пластинка
      • колаген III

  • Сполучна тканина (всередині)

Функції[ред.ред. код]

  • Основною функцією базальної мембрани є фіксація епітелію до нижче розміщеної сполучної тканини. Це досягається через клітинно-матриксну адгезію за допомогою адгезивних (скріплюючих) білків, присутніх в базальній мембрані.
  • Базальна мембрана діє як механічний бар'єр, попереджуючи на ранніх стадіях розповсюдження пухлин в більш глибокі тканини (карцинома in situ).[3]
  • Базальна мембрана має велике значення в ангіогенезі (утворення нових кровоносних судин).
  • Білки базальної мембрани можуть пришвидшувати диференціацію епітеліальних клітин.[4]
  • Через базальну мембрану проходить постачання поживних речовини епітеліальним клітинам, оскільки ті не мають власних кровоносних судин.
  • Епітеліальні клітини є поляризовані відносно базальної мембрани. Вони мають базальний (повернений в сторону базальної мембрани) і апікальний (повернений назовні) полюси.

Приклади[ред.ред. код]

Найбільш визначними прикладами базальної мембрани є:

  • Гломерулярна базальна мембрна нирок, яка утворюється при зливанні базальної пластинки ендотелію гломелулярник капілярів і базальної пластинки епітеліальних клітин капсули Шумлянського-Боумена; через неї проходить фільтрація сечі.
  • В легеневій тканині розташована базальна мембрана, утворена при зливанні базальної пластинки легеневих альвеол і легеневих капілярів, через які проходить дифузія кисню і вуглекислого газу.

Клінічне значення[ред.ред. код]

При поганому функціонуванні базальної мембрани можуть виникати певні захворювання. Причиною цього можуть бути генетичні дефекти, пошкодження власною імунною системою та інші механізми.[5]

Генетичний дефект колагенових волокон базальної мембрани призводить до розвитку синдрому Альпорта.

Аутоімунна реакція до базальної мембрани має місце при синдромі Гудпасчера.[6]

Захворювань, що розвиваються при порушенні функцій базальної мембрани об'єднані під назвою бульозного епідермолізу.

Література[ред.ред. код]

  • О. Д. Луцик, А. Й. Іванова, К. С. Кабак, Ю. Б. Чайковський Гістологія людини. — К.: Книга плюс, 2003 — ISBN 966-7619-39-7
  • Гистология: Учебник / Под ред Ю. И. Афанасьев, Н. А. Юриной — М.:Медицина, 2002 — ISBN 5-225-04523-5
  • Kefalides, Nicholas A. & Borel, Jacques P., ed. (2005). Basement membranes: cell and molecular biology. Gulf Professional Publishing. ISBN 978-0-12-153356-4.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Paulsson M Basement membrane proteins: structure, assembly, and cellular interactions // Crit. Rev. Biochem. Mol. Biol., 27 (1992) (1-2) С. 93–127. — DOI:10.3109/10409239209082560. — PMID:1309319.
  2. Noonan DM, Fulle A, Valente P, et al.' The complete sequence of perlecan, a basement membrane heparan sulfate proteoglycan, reveals extensive similarity with laminin A chain, low density lipoprotein-receptor, and the neural cell adhesion molecule // J. Biol. Chem., 266 (December 1991) (34) С. 22939–47. — PMID:1744087.
  3. Liotta LA, Tryggvason K, Garbisa S, Hart I, Foltz CM, Shafie S Metastatic potential correlates with enzymatic degradation of basement membrane collagen // Nature, 284 (March 1980) (5751) С. 67–8. — DOI:10.1038/284067a0. — PMID:6243750.
  4. Kubota Y, Kleinman HK, Martin GR, Lawley TJ Role of laminin and basement membrane in the morphological differentiation of human endothelial cells into capillary-like structures // J. Cell Biol., 107 (October 1988) (4) С. 1589–98. — DOI:10.1083/jcb.107.4.1589. — PMID:3049626.
  5. Henig, Robin Marantz (February 22, 2009). «What’s Wrong With Summer Stiers?». New York Times. 
  6. Janeway, Charles; Janeway, Charles A. (2001). Immunobiology (вид. 5th). Garland. ISBN 978-0-8153-3642-6.