Базиліка Святого Ремігія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Базиліка Святого Ремігія (фр. Basilique Saint-Remi) — католицька церква в Реймсі, колишня монастирська церква абатства святого Ремігія, заснованого в VI столітті. Сучасна будівля базиліки побудована в першій половині XI століття. У базиліці знаходиться могила Святого Ремігія, об'єкт паломництва. Церква включена до списку об'єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Історія[ред.ред. код]

Неф базиліки
Портал південного трансепта

Чернеча обитель в Реймсі була заснована в VI столітті при капелі святого Христофора, де в 533 році був похований святий Ремігій. В 760 році обитель отримала офіційний статус бенедиктинського монастиря святого Ремігія. Широке шанування святого і щедрі пожертви сприяли швидкому зростання монастиря, і монастир швидко став центром паломництва. З 780 по 945 роки Реймські архієпископи були також і абатами монастиря святого Ремігія. Саме в цьому абатстві Карл Великий приймав папу Лева III.

У першій половині XI століття велося будівництво нової монастирської церкви, яка була побудована в романському стилі і освячена папою Левом IX в 1049 році. В XII столітті церква була частково перебудована, після чого придбала деякі готичні риси — був побудований новий портик замість старого романського, центральний неф був продовжений на дві готичні травеї, був побудований новий готичний хор з галереєю і п'ятьма каплицями, а також створено численні вітражі. Ще одна важлива зміна в архітектурі була зроблена виходячи з інтересів паломників — після перебудови могила святого Ремігія виявилася в апсиді, і паломники могли бачити її тільки здалеку. Для доступу людей до могили був створений деамбулаторій за вівтарем.

Монастирська бібліотека та школа мали настільки високу репутацію, що папа Олександр III написав абатові лист подяки, що дійшов до нас. В XVII столітті абатство святого Ремігія перейшло в конгрегацію Святого Мавра, гілка бенедиктинців.

В 1793 році монастир, як і інші французькі монастирі були закриті. Базиліка була розорена революціонерами, загинуло безліч цінних предметів декору, але вітражі XII століття вціліли. Надалі базиліка продовжувала своє існування як парафіяльна церква.

В 1918 році в ході першої світової війни будівля церкви серйозно постраждала від німецьких бомбардувань, але згодом її було відновлено. В 1991 році базиліка Святого Ремігія разом з двома іншими пам'ятками Реймса — Кафедральним собором та Палацом То були включені до списку об'єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. В 1996 році базиліку відвідував папа Іван-Павло II, який очолював урочистості з нагоди 1500 років хрещення Хлодвіга святим Ремігієм.

Вітражі

Архітектура та інтер'єр[ред.ред. код]

Церква має в плані латинський хрест. Неф і рукава трансепта — романські, це найстародавніші частини храму. Хор і галерея з каплицями виконані в готичному стилі. Найновіша частина — фасад південного трансепта.

У апсиді збереглися справжні вітражі XII століття, особливу цінність мають давні гобелен и, на яких представлені епізоди життя Святого Ремігія.

У базиліці поховані Реймські архієпископи та члени королівських родин, зокрема король франків Карломан, брат Карла Великого і король Франції Людовик IV.

Посилання[ред.ред. код]