Байтил

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Байтил (івр. בֵּית־אֵל Beith-el, дім божества‎) — в давній Греції камінь-фетиш, що вважався житлом божества. Слово семітського походження, і сам культ походить з Близького Сходу. Аналоги в біблійній і мусульманської традиції — Драбина Якоба, а також Кааба в Мецці.

У Греції був найшанованіший Омфал — байтил поблизу храму Аполлона в Дельфах; він вважався тим самим каменем, який Кронос проковтнув замість немовляти Зевса. В імператорському Римі шанувався камінь на честь Матері всіх богів. Фінікійсько-Карфагенський культ байтилів зберігався в Північній Африці і після прийняття християнства; як з гнівом згадує про це Святий Августин.

Див. також[ред.ред. код]

Література і джерела[ред.ред. код]

  • Baetylus в Encyclopaedia_Britannica
  • Uta Kron: "Heilige Steine", in: Kotinos. Festschrift für Erika Simon, Mainz 1992, S. 56–70, ISBN 3-8053-1425-6
  • Nanno Marinatos: Meta-mythology of "Baetyl Cult". The Mediterranean Hypothesis of Sir Arthur Evans and Fritz Graf. In: Ueli Dill/Christine Walde (Hrsg.): Antike Mythen. Medien, Transformationen und Konstruktionen. De Gruyter, Berlin 2009, ISBN 978-3-11-020909-9, S. 406–414