Бакалавр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Бакалавр (англ. bachelor's degree) — освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі повної загальної середньої освіти здобула базову вищу освіту, фундаментальні і спеціальні уміння та знання щодо узагальненого об'єкта праці (діяльності), достатні для виконання завдань та обов'язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності[1].

Походження терміну "бакалавр"[ред.ред. код]

Існує ряд версій походження терміну "бакалавр". Bachelor з англійської трактується як: 1) молодий лицар-васал; 2) самець, який в період спарювання, не має самки; 3) холостяк. Якщо виходити з цих трактувань, то bachelor (бакалавр) - це здобувач свого місця під сонцем. Для молодої людини на початку життєвого та трудового шляху це досить відповідна назва.


Підготовка до освітнього ступеню бакалавр[ред.ред. код]

Освітньо-професійна програма підготовки бакалавра реалізується вищими навчальними закладами II–IV рівнів акредитації.

Законодавчо-нормативна база[ред.ред. код]

Закон України "Про вищу освіту" №2984-III, із змінами від 19 січня 2010 р.[2].

Цей Закон спрямований на врегулювання суспільних відносин у галузі навчання, виховання, професійної підготовки громадян України. Він встановлює правові, організаційні, фінансові та інші засади функціонування системи вищої освіти, створює умови для самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства і держави у кваліфікованих фахівцях. Основні розділи Закону: Розділ 1. Загальні положення Розділ 2. Структура вищої освіти. Документи про вищу освіту Розділ 3. Стандарти вищої освіти Розділ 4. Управління у галузі вищої освіти Розділ 5. Вищі навчальні заклади Розділ 6. Управління вищим навчальним закладом Розділ 7. Організація навчально-виховного процесу Розділ 8. Учасники навчально-виховного процесу Розділ 9. Підготовка наукових і науково-педагогічних працівників Розділ 10. Наукова і науково-технічна діяльність у вищих навчальних закладах Розділ 11. Фінансово-економічні відносини в системі вищої освіти Розділ 12. Міжнародне співробітництво Розділ 13. Відповідальність за порушення законодавства про вищу освіту Розділ 14. Прикінцеві положення

Зміни у законодавстві України "Про вищу освіту" 1 липня 2014 року Верховна Рада України ухвалила у другому читанні та в цілому Закон України «Про вищу освіту».[3].

«За» проголосувало 276 народних депутатів, «Проти» - 0, «Утрималися» - 1, «Не голосували» - 60.
Основні нововведення Закону України «Про вищу освіту»:
1. Буде створено окремий колегіальний орган – Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти
2. Суттєво буде посилено антиплагіатні норми і відповідальність за них (обов’язкове оприлюднення наукових робіт)
3. Створюватиметься новий механізм виборів ректорів вищих навчальних закладів (участь всього викладацького складу та збільшено у відповідній пропорції (не більше 15%) кількість студентів, які братимуть участь у голосуванні). Заплановано, що вибори будуть відбуватися в один тур за системою «перехідного голосу»
4. Для ректорів, деканів і завідуючих кафедрами прописано обмеження перебування на посаді – не більше двох строків (5+5)
5. Усі вищі навчальні заклади отримають право остаточного присудження наукових ступенів (у Нацагентстві залишається питання акредитації спецрад і розгляд апеляцій на їх рішення)
6. Державні ВНЗ зможуть розміщувати власні надходження від своєї освітньої, наукової та навчально-виробничої діяльності на рахунках установ державних банків
7. Зменшено кількість годин навчального навантаження викладачів на одну ставку з 900 год. до 600 год. Зменшено навантаження на студентів – кількість годин в одному кредиті змінено з 36 до 30
8. З 2016 року запроваджуватиметься новий механізм електронного вступу до ВНЗ і автоматичного розміщення місць державного замовлення
9. Створюватимуться умови для збільшення мобільності студентів і викладачів
10. Протягом визначеного у законопроекті перехідного періоду із системи вищої освіти буде вилучено рівень молодшого спеціаліста та запроваджено ступінь молодшого бакалавра як скорочений цикл підготовки бакалаврів. Законом також скасовується ступінь кандидата наук, натомість запроваджуються такі ступені вищої освіти: молодший бакалавр, бакалавр, магістр, доктор філософії, доктор наук. При цьому ступінь доктора філософії присуджується спеціалізованою вищою радою навчального закладу або наукової установи у разі успішного виконання відповідної наукової програми та публічного захисту дисертації. Також для отримання ступеня доктора наук необхідно захистити дисертацію
Закон України «Про вищу освіту» набере чинності після підписання Президентом України.

Термін навчання[ред.ред. код]

  • Нормативний термін навчання визначається програмою, але не може перевищувати чотирьох — п'яти років[1].
  • Нормативний термін навчання осіб, що мають освітньо-кваліфікаційний рівень молодшого спеціаліста за відповідною до напряму підготовки спеціальністю, зменшується на один — два роки[1].

Документи про здобуття освіти[ред.ред. код]

Особи, які успішно пройшли державну атестацію, отримують документи встановленого зразка про здобуття базової вищої освіти за відповідним напрямом підготовки та кваліфікації бакалавра[1].

Особи, які в період навчання за освітньо-професійною програмою підготовки бакалавра у вищих навчальних закладах другого — четвертого рівнів акредитації припинили подальше навчання, мають право за індивідуальною програмою здобути освітньо-кваліфікаційний рівень молодшого спеціаліста за однією із спеціальностей, відповідних напряму підготовки бакалавра, у тому самому або іншому акредитованому вищому навчальному закладі[1].

В Казахстані[ред.ред. код]

Бакалавр — академічний ступінь, що присуджується особам, які засвоїли відповідні освітні програми вищої освіти. Особи, які завершили навчання за професійною програмою навчання вищої освіти з присудженням академічного ступеня «бакалавр», можуть займати посади, для яких кваліфікаційними вимогами передбачено наявність вищої освіти[4].

Зміст професійних навчальних програм вищої освіти передбачає вивчення циклу загальноосвітніх дисциплін, циклу базових дисциплін, циклу профілюючих дисциплін, а також проходження професійної практики за відповідними спеціальностями. Кожен цикл дисциплін складається з дисциплін обов'язкового компонента і компонента за вибором. Дисципліни з компонента за вибором учня в кожному циклі повинні змістовно доповнювати дисципліни обов'язкового компонента. Університети мають право на конкурсній основі розробляти і впроваджувати інноваційні освітні програми, що містять нові якісно вдосконалені технології, методи та форми навчання. Термін освоєння професійних навчальних програм вищої освіти визначається державним загальнообов'язковим стандартом вищої освіти і повинен становити не менше 4 років[4].

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]