Баклан чубатий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Баклан чубатий
Баклан чубатий
Баклан чубатий
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Надклас: Щелепні (Gnathostomata)
- Зауропсиди (Sauropsida)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Веслоногі, або Пеліканоподібні (Steganopodes, або Pelecaniformes)
Родина: Бакланові (Phalacrocoracidae)
Рід: Баклан Phalacrocorax
Вид: Баклан чубатий
Біноміальна назва
Phalacrocorax aristotelis
(Linnaeus, 1761)
Посилання
ITIS logo.jpg ITIS: 174733
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 126867
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Phalacrocorax aristotelis

Бакла́н чуба́тий, або бакла́н довгоно́сий (Phalacrocorax aristotelis) — вид птахів з родини бакланових. Вид політипного роду; один з 3-х видів роду в фауні України, представлений середземноморським підвидом — P. a. desmarestii.

Морфологічні ознаки[ред.ред. код]

Довжина тіла — 65—80 см, розмах крил — 90—105 см, маса тіла — 1,7—2,1 кг. Оперення дорослих цілком чорне. Між пальцями на лапах містяться, як і в гусей, шкіряні перетинки. Ці перетинки допомогають бакланам цього виду плавати тривалий час та занурюватись під воду.

Поширення[ред.ред. код]

Чубатий баклан поширений в Ісландії, по атлантичному побережжю Європи, на Середземному морі і на північно-західному побережжі Африки. У Росії цей вид зустрічається на Кольському півострові на побережжі Мурманська і вважається рідкісним. В Україні рідкісний гніздовий птах на морському узбережжі Криму (півострів Тарханкут, південного узбережжя, півдня Керченського півострова).

Чисельність і причини її зміни[ред.ред. код]

У Європі чисельність становить 75—81 тис. пар. У Криму гніздиться близько 850—900 пар, у т.ч. бл. 500 пар на Тарханкуті. Зимова щільність — 2—11 особин на 1 км прибережній смуги акваторії. Причини зменшення чисельності: забруднення моря нафтопродуктами, фактор непокою.

Особливості біології[ред.ред. код]

Колонія бакланів чубатих

Баклан з'являється на суші тільки в період гніздування, решта часу проводить в морі недалеко від берегів. Чубаті баклани частіше гніздяться колоніями, рідше — окремими парами у важкодоступних місцях на скелях або серед каміння майже біля самої землі. Моногам. Гніздо будують з водоростей і сухої трави, а також з гілок верби і ялівцю і використовують декілька років. Чубатий баклан відкладає від 2 до 5 яєць, насиджують кладку і самець і самка. Яйця білого кольору відкладають навесні залежно від того, коли в околицях гнізда тане сніг. Якщо весна пізня, частина бакланів може і зовсім відмовитися від гніздування. Тривалість інкубації 28 діб, успіх інкубаціі — близько 65%. У виводку 1–3 пташенят. Підйом на крила у віці 60 діб. Статева зрілість у 2—3-річному віці. Чубаті баклани харчуються переважно рибою (бички, піщанка, атеринка смаріда, губанові та ін. ), рідко дрібними ракоподібними).

Охорона[ред.ред. код]

Чубаті баклани харчуються виключно рибою. Вид включено до Червоної книги України (1994, 2009), Бернської конвенції (Додаток ІІІ). Внесений у перелік рідкісних і зникаючих видів і підвидів, більша частина ареалів яких знаходиться у Європі (ЕЕС Директива по охороні птахів), в Червону книгу Чорного моря. В Україні охороняється в Карадазькому і Опуцькому заповідниках.

Посилання[ред.ред. код]