Балабан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

? Балабан
Охоронний статус
Під загрозою зникнення (МСОП 3.1)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota) Царство: Тварини (Metazoa) Тип: Хордові (Chordata) Клас: Птахи (Aves) Ряд: Соколоподібні (Falconiformes) Родина: Соколові (Falconidae) Рід: Сокіл (Falco) Вид: Балабан
Біноміальна назва
Falco cherrug J. E. Gray, 1834
Ареал балабана ██  Літній ареал / гніздування ██  Розмноження / постійне мешкання ██  Зимовий ареал
Синоніми
Falco altaicus (Menzbier, 1891) Hierofalco altaicus Menzbier, 1891
Посилання
Віківиди: Falco cherrug ITIS: 175633 NCBI: 345164

Балабан (лат. Falco cherrug, Балобан) — рідкісний вид дуже великих соколів, із ряду Соколоподібні, родини Соколи­ні. Занесений до Черво­ної книги МСОП та Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни та флори, що пе­ребувають під загрозою зникнення (СІТЕС).

Зміст 1 Ареал проживання 2 Опис пташки 3 Поведінка в природі 4 Посилання

[ред.] Ареал проживання

Цей вид гніздується в районі від Східної Європи до Манчжурії. Це переважно перелітний птах, крім південної частини ареалу, що перелітає на зиму до Ефіопії, Аравійського півострова, північної Індії та західного Китаю. Протягом останнього льдовикового періоду біля 40 — 10 тис. років тому, його ареал включав і Центральну Європу.

На території Ук­раїни гніздиться в лісостеповій і степовій зоні (близько 150 пар).

[ред.] Опис пташки

Трохи менший за кречета. Його максимальна довжина 60 см, маса 800-1300 г при довжині крила у самок, які звичайно більші за самців - 413 мм. Для забарвлення балабанів характерні рудуватий та коричневий кольори. Наявні слабкопомітні “вуса” у вигляді темних смужок по боках голови. Після линьки на другий рік свого життя спина крила та надхвістя птаха набувають темно-сивого відтінку. Краплевидні строкатини замінюються на широкі смужки на грудях та животі, блакитні лапи та восковиця набувають жовтого відтінку.

[ред.] Поведінка в природі

В природі балабан харчується переважно різноманітними видами гризунів. Зникнення балабанів в деких країнах Європи пов’язують зі скороченням нерозорюваних степових цілинних земель. Наслідком цього є зникнення ховрахів - основного елементу в харчовому спектрі виду. Полюють балабани також на птахів (шпаків, голубів, жайворонків), а подекуди навіть на зайців, беручи їх при самій землі. В природі вид поширений від Південно-Східної Європи до Монголії, Південного Забайкалля та Північно-Західної Африки.

[ред.] Посилання

• Сайт «Хижі птахи України»
• В. Кваша. Балобан // Тернопільський енциклопедичний словник. — Тернопіль, видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», том 1, 2004.

Цю статтю необхідно відформатувати, використовуючи мову розмітки Вікі. Ви можете допомогти проекту, зробивши це!

Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.