Балабан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Перейти до: навігація, пошук

Цей термін має також інші значення. Див. Балабан (значення).

?

Балабан

Охоронний статус

Під загрозою зникнення (МСОП 3.1)

Біологічна класифікація

Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Metazoa)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клас:	Птахи (Aves)
Ряд:	Соколоподібні (Falconiformes)
Родина:	Соколові (Falconidae)
Рід:	Сокіл (Falco)
Вид:	Балабан

Біноміальна назва

Falco cherrug
J. E. Gray, 1834

Ареал балабана
██ Літній ареал / гніздування
██ Розмноження / постійне мешкання
██ Зимовий ареал

Синоніми

Falco altaicus (Menzbier, 1891)

Hierofalco altaicus Menzbier, 1891

Посилання

Віківиди:	Falco cherrug
ITIS:	175633
NCBI:	345164

Балабан (Falco cherrug) — рідкісний вид дуже великих соколів.

[ред.] Ареал проживання

Цей вид гніздується в районі від Східної Європи до Манчжурії. Це переважно перелітний птах, крім південної частини ареалу, що перелітає на зиму до Ефіопії, Аравійського півострова, північної Індії та західного Китаю. Протягом останнього льдовикового періоду біля 40 — 10 тис. років тому, його ареал включав і Центральну Європу.

[ред.] Опис пташки

Трохи менший за кречета. Його максимальна довжина 60 см, маса 800-1300 г при довжині крила у самок, які звичайно більші за самців - 413 мм. Для забарвлення балабанів характерні рудуватий та коричневий кольори. Наявні слабкопомітні “вуса” у вигляді темних смужок по боках голови. Після линьки на другий рік свого життя спина крила та надхвістя птаха набувають темно-сивого відтінку. Краплевидні строкатини замінюються на широкі смужки на грудях та животі, блакитні лапи та восковиця набувають жовтого відтінку.

[ред.] Поведінка в природі

В природі балабан харчується переважно різноманітними видами гризунів. Зникнення балабанів в деких країнах Європи пов’язують зі скороченням нерозорюваних степових цілинних земель. Наслідком цього є зникнення ховрахів - основного елементу в харчовому спектрі виду. Полюють балабани також на птахів (шпаків, голубів, жайворонків), а подекуди навіть на зайців, беручи їх при самій землі. В природі вид поширений від Південно-Східної Європи до Монголії, Південного Забайкалля та Північно-Західної Африки.