Балабан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Балабан
Falco cherrug (Marek Szczepanek).jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Соколоподібні (Falconiformes)
Родина: Соколові (Falconidae)
Рід: Сокіл (Falco)
Вид: Балабан
Біноміальна назва
Falco cherrug
J. E. Gray, 1834
Ареал балабана:     Гніздовий, перелітний     Осілий     Тільки взимку
Ареал балабана:
   Гніздовий, перелітний
   Осілий
   Тільки взимку
Синоніми
Falco altaicus (Menzbier, 1891)

Hierofalco altaicus Menzbier, 1891

Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Falco cherrug
ITIS logo.jpg ITIS: 175633
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 345164
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Falco cherrug

Балабан (Falco cherrug) — рідкісний вид великих соколів, із ряду Соколоподібні, родини Соколові. Один з 37-ми видів роду у світовій фауні, один з 8-ми видів роду у фауні України. В Україні гніздовий, перелітний, зимуючий вид.

Поширення та чисельність[ред.ред. код]

Цей вид гніздиться в районі від Східної Європи до Манчжурії. Це переважно перелітний птах, крім південної частини ареалу, що перелітає на зиму до Ефіопії, Аравійського півострова, північної Індії та західного Китаю. Протягом останнього льодовикового періоду біля 40 — 10 тис. років тому, його ареал включав і Центральну Європу.

В Україні протягом XIX — першої половини ХХ ст. вважався досить звичайним. Упродовж другої половини ХХ ст. чисельність скорочувалась, у деякі роки становила не більше 50 пар. Відновлення чисельності у степовій смузі почалося з 1980-х рр. Станом на 2009 р. чисельність на території України сягала не менше 250–300 пар. У Європі популяцію оцінено у 650–800 пар. На більшій частині світового ареалу чисельність виду зменшується через різке скорочення кормової бази, нелегальний відлов самиць та вилучення з гнізд пташенят з метою контрабандного вивезення за кордон[1].

Зовнішній вигляд[ред.ред. код]

Трохи менший за кречета. Його максимальна довжина 60 см, маса 800–1300 г при довжині крила у самиць, які звичайно більші за самців — 413 мм. Для забарвлення балабанів характерні рудуватий та коричневий кольори. Наявні слабкопомітні «вуса» у вигляді темних смужок по боках голови. Після линяння на другий рік свого життя спина крила та надхвістя птаха набувають темно-сивого відтінку. Краплевидні строкатини замінюються на широкі смужки на грудях та животі, блакитні лапи та восковиця набувають жовтого відтінку.

Особливості екології[ред.ред. код]

Яйце балобана

Біля гнізд з'являється у кінці лютого — на початку березня. Гніздові ділянки постійні. Гніздиться переважно на опорах магістральних ліній ЛЕП, у Криму також на важкодоступних скелях і глиняних та вапнякових урвищах, головним чином на висоті 10-25 м. Гніздування на деревах спостерігається рідко. Займає гнізда інших птахів, найчастіше круків, або робить кладку на уступах скель. Яйця відкладає у кінці березня — на початку квітня. У кладці 2-5 яєць. Насиджування триває біля 30 діб. У виводках 1-5 пташенят, які вилітають з гнізд у червні. Осіння міграція у жовтні — листопаді.

У природі балабан живиться переважно різноманітними видами гризунів. Зникнення балабанів в деяких країнах Європи пов'язують зі скороченням степових цілинних земель внаслідок розорювання. Результатом цього є зникнення ховрахів — основного елементу в харчовому спектрі виду. Полюють балабани також на птахів (граків, шпаків, голубів, жайворонків), а подекуди навіть на зайців, беручи їх при самій землі.

Охорона[ред.ред. код]

Охороняється Конвенцією з міжнародної торгівлі вимираючими видами дикої фауни і флори (CITES) (Додаток ІІ), Боннською (Додаток ІІ) та Бернською (Додаток ІІ) конвенціями. У 2010 р. МСОП змінило охоронну категорію виду з «близького до загрозливих» на «уразливий»[2]. Балабано занесено до Червоної книги України (1994, 2009). В Україні на заповідних територіях гніздиться не більше 1% української популяції виду.

Балабан та людина[ред.ред. код]

Балабанів здавна використовують для соколиного полювання, тому він користується повагою у культурі багатьох народів.

Галерея[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  1. Милобог Ю. В. Балабан // Червона книга України. Тваринний світ. — К. : Глобалконсалтинг, 2009. — С. 436.
  2. BirdLife (2010) Species factsheet: Falco cherrug. Downloaded from http://www.birdlife.org on 19/02/2011. (англ.)

Література[ред.ред. код]

Зовніші посилання[ред.ред. код]