Балабанова Анжеліка Ісаківна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Angelika Balabanova.jpg

Анжеліка Ісааківна Балабанова (івр. ג'ליקה באלאבנוב‎, італ. Angelica Balabanoff) (1878, Чернігів, Російська імперія25 листопада 1965, Рим, Італія) — соціал-демократка, пізніше комуністка, діячка російського та італійського робітничого руху, член керівництва Комінтерну.

Біографія[ред.ред. код]

Народилася у Чернігові, у багатій єврейській родині.

Навчаючись у Брюсселі Балабанова починає цікавитись радикальними соціалістичними ідеями. Переїхавши до Рима, агітує робітників текстильної індустрії; згодом стає лідером Італійської Соціалістичної партії (PSI). У цей час її ім'я можна побачити поряд із прізвищами Лабріола, Серраті, Муссоліні (котрого вона навчала основ марксизму), Філіппо Тураті.

У роки Першої світової війни А. Балабанова під час т. зв. Руху Ціммервальд — розколу соціалістичної ідеологеми на комуністичну та соціал-демократичну — визначилась як прихильниця лівішої течії. Анжеліка багато часу проводить у Швеції, де знайомиться з багатьма шведськими комуністичними лідерами. В 1917 році вона приєдналася до більшовицької партії СРСР (див. Пломбований вагон); була секретарем Комінтерну у 1919-1920 роках, співпрацюючи з В. Леніном, Л. Троцьким, Г. Зінов'євим та іншими. Згодом розходиться з більшовиками, виїжджає до Італії, де жорстко їх критикує. В Італії стає одним із лідерів Італійських Соціалістів, т. зв. Максималістської групи. З розростанням фашистського руху знаходить притулок у Швейцарії. Після Другої світової війни повертається назад в Італію, де до самої смерті 1965 року залишається активістом соціалістичного руху, заснувавши у 1947 році Соціалістичну Робітничу партію, яка згодом стала Італійською Демократичною Соціалістичною партією (PDSI).

Твори[ред.ред. код]

  • La mia vita di rivoluzionaria
  • Lenin visto da vicino

Посилання[ред.ред. код]