Балаклія
| Балаклія | |||
|---|---|---|---|
|
|||
 |
|||
| Основні дані | |||
| Країна |  Україна |
||
| Регіон |  Харківська область |
||
| Район/міськрада | Балаклійський район | ||
| Рада | Балаклійська міська рада | ||
| Код КОАТУУ | 6320210100 | ||
| Засноване | 1663 | ||
| Статус міста | з 1938 року | ||
| Населення | ▼29 676 (01.01.2011)[1] | ||
| Площа | 16,3 км² | ||
| Густота населення | 1820 осіб/км² | ||
| Поштові індекси | 64200-64218 | ||
| Телефонний код | +380-5749 | ||
| Координати | 49°27′33″ пн. ш. 36°51′09″ сх. д. / 49.45917° пн. ш. 36.85250° сх. д.Координати: 49°27′33″ пн. ш. 36°51′09″ сх. д. / 49.45917° пн. ш. 36.85250° сх. д. | ||
| Висота над рівнем моря | 87 м | ||
| Водойма | р. Балаклійка | ||
| Відстань | |||
| Найближча залізнична станція | Балаклія | ||
| До станції | 8 км | ||
| До обл./респ. центру | |||
| - залізницею | 84 км | ||
| - автошляхами | 101 км | ||
| До Києва | |||
| - залізницею | 629 км | ||
| - автошляхами | 542 км | ||
| Міська влада | |||
| Адреса | 64200, Харківська обл., Балаклійський р-н, м. Балаклія, вул. Куйбишева, 16 | ||
| Веб-сторінка | Балаклійська міськрада | ||
| Міський голова | Літвінов Олександр Миколайович | ||
Балаклі́я — місто у Харківській області, центр Балаклійського району. Розташоване на річці Балаклійка на південний схід від м. Харкова, залізнична станція на лінії Москва—Донбас.
Відстань до Харкова залізницею — 84, шосейним шляхом — 101 кілометр (автошлях E40, із яким збігається М04, який переходить у Т 2110). 32117 мешканців.
Заснована в 1663 році як козацька слобода сотником Яковом Чернігівцем. Тоді ж було побудовано острог-фортецю і житлові приміщення. На той час слобода мала 150 дворів, у яких жили 200 сімей.
Центр промислового та видобувного району в області. Поблизу Балаклії діє одне з найбільших підприємств із виробництва цементу.
Шебелинка Балаклійського району — освоєне газове родовище, яке експлуатується з 1956 року. Газ тут видобувається з глибини 3-5 км. У Балаклійському районі по течії Дінця багато лісів, чудових місць.
Зміст |
Історія [ред.]
Археологічними розкопками знайдено 6 археологічних шарів різних культурних етапів, що тільки мають два поселення у Харківській області.
1571 року на річках Сіверський Донець і Оскіл російський уряд установив сторожову службу — сім варт, завдання яких було повідомляти про наближення татар. У гирлі річки Балаклійка було побудовано третю варту.
1663 року тут оселилися черкаси, сюди прибуло кількасот українців з теренів сучасної Черкаської області на чолі з отаманом Черніговцем. Вони разом із російськими козаками збудували острог. Цей рік і вважають роком заснування Балаклії.
У XVIII столітті Балаклія — сотенний центр Ізюмського козацького слобідського полку; з 1765 року — центр комісарства. За даними на 1779 рік Балаклія — військова слобода Ізюмського повіту Харківського намісництва, що мала 2861 мешканця (2778 «військових обивателів» і 83 «власницьких підданих»). Балаклійська козацька сотня мала свій прапор з зображенням хреста, увінчаного короною.
У першій половині XIX століття поселення було назване Ново-Серпухов (за назвою російського міста Серпухов. 1891 року селище — на той час слободу Зміївського повіту Харківської губернії — знову офіційно перейменовано на Балаклію. На межі XIX–XX століть населення Балаклії становило 5197 мешканців; у слободі діяли дві православні церкви, школа, поштова станція й телеграф, відбувалися щотижневі базарні торги і 5 щорічних ярмарків.
Щодо походження назви немає єдиної позиції. Одна версія — так паралельно називали Ново-Серпухов переселенці з села Балаклія на Черкащині. Таку назву українські козаки дали на честь богині грому: грецьке βαλη (блискавка, перун, грім) і κλεος (слух, слава), отже, Гремислава. Блискавки (перуни) у небесах кидала Юнона (Пірогоща) — так в «Іліаді» Гомера: «Батьківським бистрим перуном метала з-під хмар» (про Геру, Гестію, Табіті — Володарку небес, якій присвячена назва Україна). Інша версія — від назви річки Баликлеї (сучасна Балаклійка), біля якої й виросло поселення — належить цій же традиції. Поселення називалися так, як і ріки (Оксентій Онопенко. Словник. Образи української міфології в історії і географії).
Підприємства міста [ред.]
- Балаклійський цементний завод
- ТОВ «Інтернет-Видання Балаклія»
- Громадська організація «Мій Дім - Балаклія»
Відомі особистості [ред.]
- Спицин Володимир Кузьмович — голова виконкому міської ради Донецька (1978–1987).
- Шевелєв Арнольд Григорович — історик.
- Дукин Микола Володимирович — український письменник.
Література [ред.]
- Багалій Д. І. Історія Слобідської України. — Х., 1918. — С. 353.
- Слюсарський А. Г. Слобідська Україна: Істор. нарис XVII–XVIII ст. — Х., 1954.
- Янко М. Т. Топонімічний словник України: Словник-довідник. — К., 1998.
Галерея [ред.]
-
Міська адміністрація
-
Знак на в'їзді у місто
-
Швидка на фоні лікарні
-
Статуя Леніна
Посилання [ред.]
Примітки [ред.]
|
||||||||||||||
|
||||||||
