Балалайка

Балала́йка, балабайка — російський народний щипковий музичний інструмент. Балалайка відома з початку 18 століття, має три струни, походить від старовинного тюркського музичного інструменту домбри. На балалайці грають, ударяючи пальцями правої руки по струнах. Наприкінці 19 століття В. В. Андрєєв удосконалив Балалайку, створив її різновиди.

Застосовуються:

1. Балалайка-прима,
2. Балалайка-секунда,
3. Балалайка-альт,
4. Балалайка-бас,
5. Балалайка-контрабас.

Балалайка використовується як оркестровий, ансамбльовий і сольний інструмент.

Джерела та література

• Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985.
• Юцевич Є., Безп'ятов Є. Оркестр народних інструментів. К., 1948;
• Новосельский А. А. Очерки по истории русских народних музыкальных инструментов. М., 1931.