Балалайка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
TenorBalalaika1.jpg

Балала́йка, балабайка — російський народний щипковий музичний інструмент. Балалайка відома з початку 18 століття, має три струни, походить від старовинного тюркського музичного інструменту домбри. На балалайці грають, ударяючи пальцями правої руки по струнах. Наприкінці 19 століття В. В. Андрєєв удосконалив Балалайку, створив її різновиди.

Застосовуються:

  1. Балалайка-прима,
  2. Балалайка-секунда,
  3. Балалайка-альт,
  4. Балалайка-бас,
  5. Балалайка-контрабас.

Балалайка використовується як оркестровий, ансамбльовий і сольний інструмент.

В українській мові вперше назва засвідчена як "Балабайка" у записах щоденника XVIII століття [1], у якому розповідається про людей, що заїхали до татарина, який грав у балабайку. Спочатку являла собою довгий інструмент з двома струнами та була вдосконалена у XIX столітті російськими музикантами до сучасного вигляду.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Історичний словник українського язика Під ред. Є. Тимченка; укл.: Є. Тимченко, Є. Волошин, К. Лазаревська, Г. Петренко. — К.-Х., 1930-32. — Т. 1. — XXIV + 948 с. Зошит 1: А — Глу. — С. 52.

Джерела та література[ред.ред. код]

  • Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985.
  • Юцевич Є., Безп'ятов Є. Оркестр народних інструментів. К., 1948;
  • Новосельский А. А. Очерки по истории русских народних музыкальных инструментов. М., 1931.

Посилання[ред.ред. код]