Балалайка
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Балала́йка, балабайка — російський народний щипковий музичний інструмент. Балалайка відома з початку 18 століття, має три струни, походить від старовинної домри. На балалайці грають, ударяючи пальцями правої руки по струнах. Наприкінці 19 століття В. В. Андрєєв удосконалив Балалайку, створив її різновиди.
Застосовуються:
- Балалайка-прима,
- Балалайка-секунда,
- Балалайка-альт,
- Балалайка-бас,
- Балалайка-контрабас.
Балалайка використовується як оркестровий, ансамбльовий і солюючий інструмент.
Вперше слово з'явилося в українській мові на початку XVIII століття (в документах 1717—1732 рр.) у формі «балабайка» звідки перейшла в російську мову де з'явилася вперше в поемі В. І. Майкова «Елисей», 1771, песнь 1: «настрой ты мне гудок иль балалайку».
[ред.] Джерела та література
- Українська радянська енциклопедія
- Юцевич Є., Безп'ятов Є. Оркестр народних інструментів. К., 1948;
- Новосельский А. А. Очерки по истории русских народних музыкальных инструментов. М., 1931.
