Балатон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Координати: 46°46′ пн. ш. 17°33′ сх. д. / 46.767° пн. ш. 17.550° сх. д. / 46.767; 17.550

Балато́н
Балато́н
Координати 46°46′ пн. ш. 17°33′ сх. д. / 46.767° пн. ш. 17.550° сх. д. / 46.767; 17.550
Розташування
Прибережні країни Угорщина Угорщина
Розміри
Площа поверхні, км2 594 км²
Висота над рівнем моря, м 104 м
Середня глибина, м 3 м
Макс. глибина, м 11 м
Розмір 77х14 км
Басейн
Країни басейну Угорщина

Балатон (угор. Balaton, нім. Plattensee, словац. Blatenské jazero, словен. Blatno jezero) — озеро на заході Угорщини, найбільше в Центральній Європі.

За однією з версій свою назву озеро отримало від слов'янського «блато», що означає «бруд», «болото». Інша назва озера — Платтенське.

Географія[ред.ред. код]

Озеро розташоване на Середньодунайській рівнині в улоговині тектонічного походження, витягнутій уздовж південно-східного підніжжя гір Баконь.

Повернені до Баконю береги переважно круті, високі, місцями сильно порізані (півострів Тіхань), поросли лісами, решта — плоскі, частково заболочені. Температура води літом близько 20 °C. До Балатону впадає багато коротких річок, найбільша з них - Зала; стік з озера — через канал в річку Шио, пов'язану з річкою Дунай.

Розташування Балатону в Угорщині

Узбережжя Балатону — найважливіший курортний район Угорщини з виходами мінеральних і термальних джерел. Добре розвинене рибальство. Озеро судноплавне.

Історія заселення[ред.ред. код]

На берегах озера з давніх часів знаходились поселення фракійців і кельтів. В І ст. н. е. ця територія входила до складу Римської імперії. В ІХ ст. на території біля Балатону розташовувалося слов'янське Блатенське князівство, а з Х ст. - регіон захоплений угорцями.

Озеро також відоме боями між радянськими і німецькими військами в ході Другої світової війни.

Галерея[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York: Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

Джерела[ред.ред. код]