Балашиха

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
місто Балашиха
Coat of Arms of Balashikha (Moscow oblast) (1999).png Flag of Balashikha (Moscow oblast).png
Герб міста Прапор міста
Розташування міста Балашиха
Розташування міста Балашиха
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Московська область
Муніципальний район міський округ Балашиха
Код ЗКАТУ: 46 404
Основні дані
Час заснування: 1830
Статус міста з 1939 року
Населення 197 650 (2010) [1]
Площа 38,72 км²[2]
Поштові індекси 143900
Телефонний код +7-495, 496, 498
Географічні координати: 55°48′ пн. ш. 37°57′ сх. д. / 55.8° пн. ш. 37.95° сх. д. / 55.8; 37.95Координати: 55°48′ пн. ш. 37°57′ сх. д. / 55.8° пн. ш. 37.95° сх. д. / 55.8; 37.95{{#coordinates:}}: не можна мати більш ніж один первинний теґ на сторінку
Часовий пояс UTC+3, влітку UTC+4
Влада
Голова адміністрації Юрій Володимирович Максимов

Балаши́ха — місто (з 1939) в Росії, в центрі Московської області, найбільший населений пункт міського округу Балашиха.

Станом на 1 січня 2009 року Балашиха — найбільше за чисельністю населення місто Московської області. Населення міста у 2010 році становило 197,6 тис. мешканців.

Балашиха розташована на річці Пехорці (притока річки Москва), межує з МКАД. Має шість зупинних пунктів залізниці.

З часів свого заснування Балашиха — центр текстильної промисловості.

Розташування[ред.ред. код]

Міський округ Балашиха розташовано на схід від Москви на річці Пехорка. Територія округу пересікається з одного боку федеральною трасою Москва – Нижній Новгород, з іншого – Щолковським шосе, межує з Московською кільцевою дорогою.

Населення і територія[ред.ред. код]

За даними статистики у міському окрузі окрузі Балашиха живе понад 190 тисяч людей, територія округу становить 21,631 тис. га.

Назва[ред.ред. код]

Назву міста пов’язують з лікувальною травою блошняк, якої вдосталь росте у цих місцях. Втім є переконливі версії, які свідчать про угро-фінське походження назви. На картах XVIII століття топонім Балашиха (Блашиха, Блощиха) відноситься до течії Пехорки від присілку Нікольське (Нікольське-Трубецкоє) до урочища Зельоная Роща, яка свого часу називалось Блашинським яром. Зникаюча голоска першого складу свідчить про давнє походження слова-топоніми БЪЛО(А)ШИХА. У вепсів поєднання BALAT-SIHA буквально означає «чавкаючий (шумлячий) бруд», що пов’язано з заболоченістю цих місць 1500 років назад. Якщо друга частина слова майже у всіх угро-фінів пов’язаний з шумом, то перший має інше значення. Так, у комі БАЛА – свято, (а ШИКНИ – грати), у мордви БАЛА и БОЛОН – шишка, потовщення, в угорців BALKE – лівий BALKESSEG – шульга. Давньофінське BOOLA означає з’єднання, суміш, а BLASKI, BLASA – сміх, посміховисько. Отож «зникаюча» голосна в першому складі притаманна для угро-фінських мов, також для них характерне чергування звуків О та А. У цілому назву урочища можно потрактувати як широкий простір, затоплюваний в повінь, або як «місце свята (ігрищ)», які можливо мали культове значення. [3]

Герб і прапор[ред.ред. код]

Сучасну версію герба округу та міста Балашиха було затверджено 30 червня 1999 року. Прапор міста затверджено 29 червня 1999 року. Прапор міського округу та міста Балашиха червоного кольору з пропорціями ширни до довжини 2:3, на ньому є зображення фігур герба міського округу та міста Балашиха та жовтої смуги вздовж древка шириною в 1/6 прапора. [4]

Докладніше у статті Символіка Балашихи

Історія[ред.ред. код]

Розвиток поселень на території Балашихи почався лише з появою дороги «Владімірка кандальна» по якій з Москви через Владимир гнали каторжан до Сибіру. Вздовж цієї дороги виникли села, які тепер увійшли до складу Балашихи, але зберегли історичні назви – Горенки, Акатово, Кучино, Реутово, Купавна, Никольсько-Архангельське, Перха-Яковлевське,Пехра-Покровське. Серед найвідоміших власників сіл були Долгорукі, Розумовські, Голіцини, Трубецькі. У 1830 році князь Іван Николайович Трубецкой відкрив суконну фабрику у містечку Блошиха (нині БХПФ). А при ній виникло невелике селище. Цю дату можна вважати першим народженням міста.

Вид на Балашихінську бавовно-ткацьку фабрику

До кінця ХІХ століття район перетворюється в промислове передмістя з потужною дачною індустрією. Подальший її розвиток пов’язаний з близкістю до Москви. У 30-х роках ХХ століття тут активно розбудовуються підприємства важкої індустрії: авіабудування, машинобудування, хімія. Зокрема у 1932 році починають будувати великий авіаційний завод – 120 завод (нині ВАТ «БЛМЗ»), а у 1938 р. Ново-Московський автогенний завод (нині ВАТ «AGA»), також будується автокрановий завод. Тим не менше статус міста Балашиха отримала доволі пізно – лише 19 вересня 1939 року, а у травні 1941 року вона стає районним центром. Перед почтаком війни у місті жило 40 тисяч людей. [5]

У 1957 році на площі Леніна було відкрито пам’ятник В.І. Леніну. Також тут було збудовано міськком партії (нині будинок Адміністрації міського округу), натомість храм Олександра Невського, який тут знаходився – знищений.

У 1965 році було оформлен ценральну площу міста – площу Слави, а 9 травня 1973 року тут було відкрито пам’ятник воїну переможцю. У 2002 році рекунструйовано Алею Героїв. [6]

Промисловість[ред.ред. код]

Міський округ Балашиха входить в число найрозвинутіших муніципальних утворень Московської області. Більшість науково-промислових підприємств сформувались у першій половині XX століття. Промислові підприємства округу спеціалізуються у виробництві кріогенної техніки, кранів-маніпуляторів, вузлів для сучасних літаків та інших літальних апаратів, металоконструкцій, бетонозмішувальних установок, збірного залізобетону, виробів з дерева, стисненого газу, рукавів високого тиску, товарів народного вжитку з пластмаси, фільтрів для води, харчових продуктів, фарб. Наукові організації міста здійснюють дослідження для потреб Міноборони РФ, МНС Росії та ін. Найбільшими підпрємствами міста є ВАТ «Кріогенмаш», ТзОВ «Парламент продакшн», ВАТ «345 механічний завод», ЗАТ «МЕТТЕМ-Технології», ВАТ Авіаційна корпорація «Рубін», ВАТ «Балашихинський литво-механічний завод», ВАТ «Лінде Газ Рус», ЗАТ «Акзо Нобель Декор» - їхня частка становить 80% загального відвантаження підприємств переробної галузі. [7]

Малі та середні підприємства Балашихи займаються виготовленням одягу, обробки деревини, зв’язком, текстильним виробництвом, меблевем виробництвом, виробів з паперу та картону та іншими напрямками діяльності. [8]

Транспорт, дороги[ред.ред. код]

Балашиха з’єднана з Москвою залізницею з кінцевою станцією Балашиха Перевезення в межах міського округу щодня здійснюють 580 автобусів особливо малих, малих та великих які обслуговують 50 маршрутів, з них 18 муніципальних маршрутів, 7 міжмуніципальних та 25 міжсуб’єктих маршрутів. Загальна довжина доріг в межах міського округу Балашиха становить 357,6 км, в т.ч. муніципальных - 278,0 км, федеральних – 23,6 км, обласних – 56,0 км [9]

Освіта і виховання[ред.ред. код]

В Балашисі знаходиться Війського-технічний університет який готує фахівців-фортифікаторів [10] а також Російський аграрний заочний університет. [11]

Окрім того в місті функціонує 19 загальноосвітніх шкіл, 5 гімназій, 1 ліцей, школа-інтернат, 2 центри позашкільної освіти, щкола для дітей зособливими потребами, навчально-методичниий центр, 45 дитячих садків та санаторно-лісна школа «Полянка». [12]

Пам’ятки та пам’ятні місця[ред.ред. код]

Садиба Горьонки

Садиба Горьонки

Історія Горьонок відома з першої чверті 17 ст, тоді вони називались Коробкіна пустош. Першим власником садиби був Никифор Плещеєв, боярського роду (1623-1693 рр.). У 1693 р. Коробкина пустош стала власністю його дочки, яка вийшла заміж за князя Ю.Я. Хілкова. Саме при ньому будується великий дерев’яний будинок та дається назва Горьонки. Потім власника садиби неодноразово мінялись. Зокрема у 1747 році садибу придбав граф Олексій Григорович Розумовський. Приблизно в цей час будується кам’яний будинок і церква Всемилистового Спаса. Після його смерті садиба дістається його брату Кирилу Григоровичу. У 1778 році вийшовши у відставку він тут поселився і почав зводити величну садибу з пейзажним парком. У 1827 році спадкоємці графа Розумовського продають садибу князю Н.Б. Юсупову. Далі було ряд перепрофілювань садиби яка використовувалась як фабрика, госпіталь, для волосного виконкому і, врешті, дитячого будинку. А від 1926 року тут знаходиться санаторій «Красная роза». Садиба Горенки є пам’яткою федерального значення та охороняється державою.

Садиба Пехра-Яковлевське. Перші документальні свідчення про поселення на території садиби відносяться до межі 16-17 сторіч. Поселення належало роду Голіциних, а сама садиба закладена в 1760-1765 гг. Сучасники називали її московським ермітажом. У 1924 році вона потерпіла від пожежі, у радянські часи тут розташовувались різні організації, зараз будівля належить Російському аграрному заочному університету. Вона є пам’ятником федерального значення.

Балашихінська бавовнопрядильна фабрика N1 (БХПВ) Саме від її заснування у 1830 році веде своє літочислення Балашиха. А засновником її став князь М.І.Трубецькой в маєтку якого на річці Пехорці і була заснована фабрика. Потім фабрика неодноразово мінляла господарів, у роки радянської влади була націоналізована. Однак зараз фабрика припинила своє існування. [13]

ЗМІ[ред.ред. код]

У місті працює ряд електронних та друкованих ЗМІ, а саме телеканал «Балашиха», який було засновано у квітні 1998 року, воно має 18-годинний ефір. [14] З друкованих ЗМІ у місті виходить газета «Факт», яка існує з листопада 2006 року. Її засновником є Балашихінське інформаційне агенство. Другий засновник газети – адміністрація міського округу Балашиха. Газета має ряд тематичних додатків, а з кінця 2009 року інформаційне агенство розпочало випуск дитячого журналу «Наш Совёнок» - для аудиторії від 5 до 12 років. З 1 січня 2009 року до складу Інформаційного агенства увійшло дротове радіо, яке має щодня 50 хвилин ефіру. [15] [16]

Культура[ред.ред. код]

У місті діють такі заклади культури:

Муніципальний заклад «Картинна галерея»

Муніципальний заклад «Історико-краєзнавчий музей»

Муніципальний заклад «Міський парк культури та відпочинку» [17] [18]

Спорт[ред.ред. код]

У місті працює спортивний комплекс «Метеор» [19]

льодовий палац «Балашиха» [20] [21]

Видатні постаті, пов’язані з Балашихою[ред.ред. код]

І.А. Флеров – командир першої батареї «Катюш»

Ісаак Левітан

Андрєй Бєлий

Всеволод Меєрхольд

В.П. Бєляков – видатний вчений, Герой соціалістичної праці, Член-кореспондент РАН, генеральний конструктор кріогенної техніки.

Лев Власович Кудаковський – Герой Радянського Союзу, народився в Балашисі. Звання Героя Радянського Союзу та медаль «Золота зірка» його було присвоєно за форсування Західної Двини

Міста-партнери[ред.ред. код]

Янчжоу, КНР Перник, Болгарія

Примітки[ред.ред. код]