Балдахін

Король Франсуа I, Карл V Габсбург під балдахіном.

Балдахін (ківорій) (італ. baldacchino — «шовкова тканина з Багдада») — ошатний навіс над троном, парадним ложем, церковним вівтарем; спочатку виготовлений з тканини, пізніше також з каменю, дерева, металу.

З'явилися балдахіни на стародавньому Сході, як видно з ассиро-вавілонських і давньоперсидських барельєфів, над царем носили велику парасольку, який на повітрі захищало його від дощу і спеки.

Зображення балдахіна в живописі і скульптурі «осіняє», захищає. У традиційному мистецтві Китаю символізує «щасливу долю», заступництво. У багатьох культурах балдахін — символ влади. З XII століття в західно-європейському романському, а потім і в готичному мистецтві під впливом арабського Сходу з'являються кам'яні балдахіни; вони ніби «осяють» зображувані персонажі.

Джерела

• Клименюк Т. М., Проскуряков В. І., Ковальчук Х. І. Ілюстрований словник архітектурних термінів. — Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2010. — С. 73, 159. — 500 прим. — ISBN 978-966-553-985-8
• Уайт Э. Робертсон Б. Архитектура: формы, конструкции, детали. Иллюстрирований справочник. — Москва: АСТ Астрель, 2009. — С. 50. — 3000 прим. — ISBN 978-5-17-018511-5