Балдуїн II (король Єрусалиму)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Балдуїн II
BaldwinII ceeding the Temple of Salomon to Hugues de Payns and Gaudefroy de Saint-Homer.JPG
Король Єрусалиму
Початок правління: 1118
Кінець правління: 1131
Інші титули: граф Едеси
Попередник: Балдуїн I
Наступник: Мелісенда I
Дата народження: невідомо
Дата смерті: 21 серпня 1131(1131-08-21)
Місце смерті: Єрусалим
Дружина: Морфія Мелітенська
Діти: 4 доньки
Династія: Бульйонська династія
Батько: Гуго I
Мати: Мелисенда де Монлері

Балдуїн II (*д/н —†21 серпня 1131) — король Єрусалиму у 11181131 роках, учасник Першого хрестового походу.

Життєпис[ред.ред. код]

Хрестоносець[ред.ред. код]

Стосовно місця та дати народження Балдуїна немає вірних відомостей. Син Гуго I, графа Ретеля, та Мелісенди де Монлері. Знано, що у 1096 році приєднався до учасників Першого хрестового походу, який очолювали його дядьки Готфрід, Балдуїн та Есташ Бульойнські. У 1110 році Балдуїн Бульонський, який став новим королем Єрусалиму передав своєму небожеві графство Едесу.

Для зміцнення свого становища Балдуїн у 1101 році одружився з представницею вірменської знаті. У 1102 році брав участь у битві при Аскалоні проти фатимідського Єгипту. У 1104 році зазнав поразки у битві при Харані від сельджуків. Знаходився у полоні у Мосулі до 1008 року. Тоді його викупили за 60 тисяч динарів. При допомозі курбів, вірмен та візантійців Балдуїн зумів повернути собі владу на Едессою. У 1110 та 1111 роках витримав облогу міста сельджуками, яку вдалося зняти завдяки королю Балдуїну I.

Король[ред.ред. код]

У 1118 році після смерті Балдуїна I почалися вибори нового короля. Померлий в якості спадкоємців визначив свого брата Есташа та небожа Балдуїна Едеського. Більшість баронів стала на бік Есташа. Втім, з огляду на те, що той в цей час знаходився в Європі, було обрано королем Балдуїна. При цьому суттєву допомогу останньому надав Жослен де Куртене. Навзаєм новий король передав Жослену графство Едесу. Коронація відбулася 14 квітня того ж року у Віфлеємі.

У 1118 році передав ордену тамплієрів замок в Єрусалимі. Загалом підтримував дії першого магістра храмовників Гуго де Пейна. У 1119 році виступив на захист Антіохії, яку вдалося врятувати від військ еміра Іль-Газі. У 1120 році у Наблусі відбулася нарада, де були затверджені правові закони — Асізи.

У 1123 році при обороні Едеси король потрапив у полон до еміра Балака. на час його полону регентом королівства став Есташ Граньє, граф Сідону й Кесареї. У 1124 році короля було звільнено в обмін на 4 фортеці й великий викуп. В якості застави Балдуїн II залишив у сельджуків свою доньку Івету. Того ж року взяв в облогу місто Алепо, втім не вдало. У 1125 році очолив об'єднані війська хрестоносців, яку у битві при Азазі розгромили війська сельджуцьких емірів. Після цього Балдуїн II при підтримці тамплієрів спустошив околиці Дамаску. наступного року спробував захопити Дамаск, але не зміг цього зробити.

Наприкінці життя Балдуїн II дедалі більше опікувався долею королівства. З огляду на те, що він не мав сина-спадкоємця, король вирішив влаштував вигідний шлюб доньки Мелісенди з могутнім та енергійним європейським бароном. Зрештою у 1129 році було влаштовано шлюб з Фульком Анжуйським. Помер король 21 серпня 1131 року.

Родина[ред.ред. код]

Дружина — Морфія Мелітенська (д/н —†1126/1127), донька Гаврила, володаря Мелітени

Діти:

  • Мелісенда (1105–1161), королева Єрусалиму у 1131–1153 роках
  • Аліса (1110–1151)
  • Год'єрна (1112–1164)
  • Івета (1120–1170), абатиса

Джерела[ред.ред. код]

  • Sylvia Schein: Balduin II. In: Lexikon des Mittelalters (LexMA). Band 1, Artemis & Winkler, München/Zürich 1980, ISBN 3-7608-8901-8, Sp. 1366–1367.