Балога Віктор Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Віктор Іванович Балога
Віктор Іванович Балога

Lesser Coat of Arms of Ukraine.svg Народний депутат України від виборчого округу № 69 Україна
Нині на посаді
На посаді з 12 листопада 2010

Час на посаді:
15 вересня 2006 — 19 травня 2009
Президент Ющенко Віктор Андрійович
Попередник Рибачук Олег Борисович
Наступник Ульянченко Віра Іванівна

Час на посаді:
27 вересня 2005 — 10 жовтня 2006
Президент Ющенко Віктор Андрійович
Прем'єр-міністр   Єхануров Юрій Іванович
Попередник Жванія Давид Важайович
Наступник Шуфрич Нестор Іванович

Час на посаді:
4 лютого 2005 — 27 вересня 2005
Президент Янукович Віктор Федорович
Попередник Різак Іван Михайлович
Наступник Гаваші Олег Олодарович

Lesser Coat of Arms of Ukraine.svg Народний депутат України від виборчого округу № 71 Україна
Час на посаді:
14 травня 2002 — 8 вересня 2005
Попередник Суркіс Григорій Михайлович

Час на посаді:
5 травня 1999 — 1 червня 2001
Президент Кучма Леонід Данилович
Попередник Устич Сергій Іванович
Наступник Москаль Геннадій Геннадійович

Час на посаді:
9 квітня 1998 — 5 травня 1999
Попередник Ільтьо Василь Андрійович
Наступник Кулл Йосип Антонінович

Час на посаді:
12 листопада 2010 — 3 грудня 2012
Президент Янукович Віктор Федорович
Прем'єр-міністр   Азаров Микола Янович
Попередник Болотських Михайло Васильович
Наступник Болотських Михайло Васильович

Народився 15 червня 1963(1963-06-15) (51 рік)
Завидово, Мукачівський район, Закарпатська область
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Політична партія Єдиний Центр[1]
Батько Балога Іван Павлович
Мати Балога Марія Василівна
Дружина Балога Оксана Анатоліївна
Діти сини — Балога Андрій Вікторович і Павло Вікторович Балога, донька — Софія Вікторівна Балога
Брати Балога Іван Іванович і Балога Павло Іванович
Особистий підпис BVI-signature1.png

Ві́ктор Іва́нович Бало́га (народився 15 червня 1963 в селі Завидово Мукачівського району Закарпатської області) — український політик і державний діяч. Народний депутат України 4-го (2002–2005) і VII скликання (з грудня 2012 по теперішній час). Міністр надзвичайних ситуацій України (2005–2006 та 2010–2012). Глава Секретаріату Президента України (2006–2009). Голова Закарпатської обласної державної адміністрації (1999–2001, 2005), Мукачівський міський голова (1998–1999).

Освіта[ред.ред. код]

Після закінчення восьмирічної школи в селі Завидово у 1978, навчався в середній школі села Загаття Іршавського району, яку закінчив у 1980.

З 1980 по 1984 — студент Львівського торгово-економічного інституту, здобув вищу освіту за спеціальністю «Товарознавство і організація торгівлі продовольчими товарами», товарознавець вищої категорії.

Кар'єра[ред.ред. код]

  • Липень 1984 — листопад 1985 — строкова військова служба в лавах Радянської Армії, у гарнізоні танкових військ під Чернівцями.
  • Січень 1986 — лютий 1987 — старший товарознавець Берегівського районного споживчого товариства, м. Берегово Закарпатської області,
  • Лютий 1987 — травень 1987 — заступник директора Косинського об'єднання споживчих товариств (ОПТ), с. Косино Берегівського району Закарпатської області;
  • Травень 1987 — жовтень 1992 — старший товарознавець Мукачівської господарсько-товарної бази;
  • Жовтень 1992 — березень 1997 — директор ТОВ «Рей — Промінь», м. Мукачево Закарпатської області;
  • Квітень 1997 — квітень 1998 та січень 2002 — квітень 2002 — голова правління ТзОВ «Барва», м. Мукачево Закарпатської області.

Політична діяльність[ред.ред. код]

В 1997 вступив до Соціал-демократичної партії України (об'єднаної). У 1998 під час парламентської виборчої кампанії був керівником виборчого штабу СДПУ(о) в Закарпатській області — п'яту частину всіх голосів партія отримала в Закарпатті.

9 травня 1998 обраний міським головою міста Мукачевого.

5 травня 1999 призначений головою Закарпатської обласної державної адміністрації[2].

В 2000 розпочав «департизацію» області і вийшов зі складу СДПУ(о). Ця ініціатива була підтримана тодішніми Президентом України Леонідом Кучмою та прем'єр-міністром Віктором Ющенком.

Будучи незгідним із відставкою Прем'єр-Міністра України Віктора Ющенка, Віктор Балога подав у відставку, і був 1 червня 2001 звільнений з посади голови Закарпатської обласної державної адміністрації[3].

3 квітня 2002 обраний міським головою Мукачевого та одночасно народним депутатом, визначився на користь роботи у Верховній Раді України.

З 14 травня 2002 по 8 вересня 2005 — народний депутат України від виборчого округу № 71[4], входив до фракції «Наша Україна», член Комітету Верховної Ради України з питань економічної політики, управління народним господарством, власності та інвестицій,[5].

У травні 2004 був одним з основних кандидатів на виборах міського голови міста Мукачевого, але програв вибори. Через фальсифікації підсумків виборів, вони були визнані недійсними.

У 2004 під час президентської виборчої кампанії був довіреною особою Віктора Ющенка в Закарпатті.

4 лютого 2005 призначений головою Закарпатської обласної державної адміністрації[6].

8 вересня 2005 повноваження народного депутата України Віктора Балоги достроково припинені[7], у зв'язку з особистою заявою про складення ним депутатських повноважень.

27 вересня 2005 звільнений з посади голови Закарпатської обласної державної адміністрації[8] та призначений Міністром України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи"[9].

4 серпня 2006 звільнений з посади Міністра України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.[10] і знов призначений на посаду Міністра України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.[11]

15 вересня 2006 призначений Главою Секретаріату Президента України[12]

5 жовтня 2006 звільнений з посади Міністра України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи[13]

В 2007 обраний Головою Політради політичної партії Народний Союз «Наша Україна».

15 лютого 2008 заявив про вихід з президентської партії НСНУ. При цьому підкреслив, що «незалежно від обставин» його участь в політиці буде пов'язана з Президентом України Ющенком — «людиною високих принципів і благородних цілей».

У червні 2008 вступив в партію Єдиний центр. З липня 2008 є членом президії цієї партії.

19 травня 2009 звільнений з посади Глави Секретаріату Президента України[14] за власним бажанням. Головною причиною своєї відставки Віктор Балога назвав свою категоричну незгоду з рішенням Віктора Ющенка вдруге балотуватися на посаду президента.[15]. Балога пояснив своє бажання залишити посаду також і тим, що втратив сенс працювати в умовах, коли ініціативи команди Секретаріату Президента України грузнуть у апатії Президента України.

З серпня 2010 — один із лідерів партії Єдиний центр.

12 листопада 2010 призначений Міністром України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи[16].

9 грудня 2010 був звільнений з посади Міністра України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи[17] і призначений на посаду Міністра надзвичайних ситуацій України[18].

Віктор Балога є головою Української частини спільних міжурядових комісій з питань співробітництва[19]:

  • Українсько-чеської змішаної комісії з питань економічного, промислового і науково-технічного співробітництва;
  • Міжурядової українсько-ізраїльської комісії з питань торгівлі та економічного співробітництва;
  • Українсько-словацької змішаної комісії з питань економічного, промислового і науково-технічного співробітництва.

З 2010 був депутатом Закарпатської обласної ради та припинив свої повноваження у зв'язку з обранням народним депутатом28 жовтня 2012 року.

28 жовтня 2012 року обраний народним депутатом України 7-го скликання за одномандатним мажоритарним виборчим округом № 69, набравши 49,42% голосів виборців (рішення про визнання обраним народним депутатом України від 06.11.2012 р.)[20],[21],[22].

25 грудня 2012 року обраний членом Комітету Верховної Ради України з питань європейської інтеграції Верховної Ради України 7-го скликання[23].

Громадська діяльність[ред.ред. код]

Віктор Балога підтримує русинський рух; зокрема він виступає за офіційне визнання в Україні русинів як окремої національності. [Джерело?]

Нагороди і відзнаки[ред.ред. код]

Нагороджений:

Не має жодної державної нагороди. Державний службовець першого рангу (вересень 1999).

Родина[ред.ред. код]

Батько — Іван Павлович Балога, мати — Марія Василівна Балога (одружилися 7 жовтня 1962). Брати: Балога Іван Іванович (1966) — голова Закарпатської обласної ради (з 23 листопада 2010) і голова Закарпатської обласної організації партії «Єдиний центр» (з літа 2008)[26] і Балога Павло Іванович (1977) — народний депутат України 7 скликання[27], до цього часу — генеральний директор ТОВ «Закарпатське обласне агентство із залучення інвестицій та господарського розвитку територій», депутат Закарпатської обласної ради[26].

Дружина — Оксана Анатоліївна Балога.

Сини: Андрій (1988) (одружився з Едітою Гелетей [28], племінницею Міністра оборони України Валерія Гелетея) та Павло (1994).

Донька Софія (1999).

Виноски[ред.ред. код]

  1. http://www.edc.org.ua/
  2. Указ Президента України від 05.05.1999 № 477/99 «Про призначення В. Балоги головою Закарпатської обласної державної адміністрації»
  3. Указ Президента України 01.06.2001 № 393/2001 «Про звільнення В. Балоги з посади голови Закарпатської обласної державної адміністрації»
  4. Інформаційна картка про діяльність народного депутата України IV скликання Балоги В. І. Офіційний веб-сайт Верховної Ради України
  5. Інформація Верховної Ради України про законопроекти, подані суб'єктом права законодавчої ініціативи
  6. Указ Президента України від 04.02.2005 № 173/2005 «Про призначення В. Балоги головою Закарпатської обласної державної адміністрації»
  7. Постанова Верховної Ради України від 08.09.2005 № 2837-IV «Про дострокове припинення повноважень народного депутата України Балоги В. І.»
  8. Указ Президента України від 27.09.2005 № 1349/2005 «Про звільнення В. Балоги з посади голови Закарпатської обласної державної адміністрації»
  9. Указ Президента України від 27.09.2005 № 1350/2005 «Про призначення В. Балоги Міністром України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи»
  10. Постанова Верховної Ради України від 04.08.2006 № 87-V Постанова Верховної Ради України від 04.08.2006 № 87-V «Про припинення повноважень членів Кабінету Міністрів України»
  11. Постанова Верховної Ради України від 04.08.2006 № 88-V Постанова Верховної Ради України від 04.08.2006 № 87-V «Про формування складу Кабінету Міністрів України»
  12. Указ Президента України від 15.09.2006 № 758/2006 «Про призначення В. Балоги Главою Секретаріату Президента України»
  13. Постанова Верховної Ради України від 05.10.2006 № 201-V «Про звільнення Балоги В. І. з посади Міністра України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи»
  14. Указ Президента України від 19.05.2009 № 337/2009 «Про звільнення В. Балоги з посади Глави Секретаріату Президента України»
  15. Балога про Ющенка і Тимошенко: Ви обоє маєте піти
  16. Указ Президента України від 12.11.2010 № 1021/2010 «Про призначення В. Балоги Міністром України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи»
  17. Указ Президента України від 09.12.2010 № 1091/2010 «Про звільнення В. Балоги з посади Міністра України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи»
  18. Указ Президента України від 09.12.2010 № 1110/2010 «Про призначення В. Балоги Міністром надзвичайних ситуацій України»
  19. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.11.2011 № 1084-р «Про затвердження голів Української частини спільних міжурядових комісій з питань співробітництва»
  20. Інформаційна картка ЦВК. Балога Віктор Іванович
  21. Результати голосування на виборчих дільницях округу № 69
  22. СПИСОК народних депутатів України, обраних на виборах народних депутатів України 28 жовтня 2012 року // «Голос України». — № 214 (5464). — 2012. — 13 листопада. — С. 4—10.
  23. Постанова Верховної Ради України "Про комітети Верховної Ради України сьомого скликання"
  24. Ordine dello Speron d'Oro
  25. Орден 1-го ступеня Преосвященного владики Андрея Бачинського
  26. а б Обласна рада VI скликання (2010–2015)
  27. Інформаційна картка народного депутата України VII скликання на офіційному веб-порталі Верховної Ради України
  28. VIP-весілля 2013: син Порошенка, екс-зять Тимошенко і Марко Девіч тепер не холостяки

Посилання[ред.ред. код]

Персональні офіційні сторінки Віктора Балоги:

Інші офіційні джерела:

Див. також[ред.ред. код]