Балтійське Льодовикове озеро

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Кінець Балтійського льодового озера близько 10300 тому, утворення каналу біля гори Біллінген у центральній Швеції
Балтійське Льодовикове озеро близько 10 000 тому

Балтійське Льодовикове озеро — геологічна назва прісноводного озера, яке поступово формувалося в Балтійському басейні, в той час як заледеніння відступило з цього регіону наприкінці плейстоцену. Озеро, датуються 12600-10300 тому, що корелюється з третім періодом плейстоцену за класифікацією Блітт-Сернандер. Після льодовикове Іолдійове море було наступним після Балтійського Льодовикового озера.

Докази і фактори[ред.ред. код]

Термін озеро використовується для позначення резервуару, в першу чергу з питною водою. Море наповнене солонуватою та солоною водою. В історії Балтійського моря, це розходження не завжди певне. Солоність варіювалась з місцем, глибиною та часом.

Провідними факторами є зростання або танення скандинавських льодовиків і затоплення рельєфу в зв'язку з важкістю льоду або підйом терену, коли звільняється від льодовику. Льодовик забезпечує масове надходження прісної води. Солона вода надходить з Північного моря через протоки. Коли протоки блокуються або майже блокуються переважає прісна вода і утворюється озеро. Те ж саме має місце тоді, коли рівень води істотно вище, за рівень моря, навіть попри те, що протоки не блоковані. Надходження прісної води залежить від клімату.

Є певні методи, за для визначення стану (температура, солоність, вміст твердих частинок) у давній морській воді. Провідним з них є виявлення Діатомових водоростей у відкладеннях. Деякі види вимагають солоної води, в той же час як інші потребують прісної. Крім того, періоди найбільшого надходження талої води характеризуються низьким вмістом органічного вуглецю в відкладеннях. Більший вміст вуглецю викликає велике осадження сульфіду заліза, що виглядає як чорний прошарок.

Формування[ред.ред. код]

Край відступаючого Віслинського льодовика лишив морену біля Гардно у північній Польщі датовану близько 14000 тому і що прямує до південних берегів Балтійського моря, далі є проміжок, 13500/13000 тому. За кілька сотень років, закритий прісний басейн формується в південній частині Балтійського регіону з талої води, тоді як льодовик відступив на північ. Рівень води був приблизно на 40 м вище нинішнього рівня моря.

12000 тому кромка льодовика, знаходилася на лінії Південної Швеції — північне узбережжя країн Балтії. Єдиний резервуар води, Південно-Балтійське Прильодовикове озеро Рамзая, простяглося від данських островів до берегів Естонії. Ботнічна затока та Фінляндія ще були під льодовиком. У Аллереді, підйом землі в Данському регіону створили Балтійське Льодовикове озеро. Воно скидало воду через невелику протоку на місці сьогоденного Ересунну. Озеро було вище, ніж рівень моря (який був нижчий, ніж сьогоденний рівень моря) на кілька десятків метрів. Ладозьке озеро було частиною його.

Підняття землі потім закрили канал через протоку Ересунн. Озеро зазнавало трансгресію до приблизно 11200 років тому, коли воно прорвалося через центральну Швеції в регіоні гори Біллінген. До 10800 років тому, рівень озера впав на 55 м. За часів періоду пізній дріас, льодовик перекрив протоку в центральній Швеції і рівень озера збільшився приблизно на 25 м і вода прорвалася через протоку Ересунн ще раз. На той час Фінська затока була вільна від льодовика.

На максимумі цієї трансгресії, більшість Фінляндії перебувала під водою, в тому числі сьогоденний Гельсінкі був на глибині 115 метрів. Данські острови були на іншій стороні протоки Ересунн. Близько 10500, клімат став тепліше, льодовик відступив на північ від гори Біллінген і вода прорвала у центральній Швеції знову, забезпечуючи другий вихід.

Підсумок[ред.ред. код]

Близько 14000 років тому відступаючий льодовик звільнив південний берег сьогоденної Балтики. Тала вода формує велику озерну систему на півночі Росії, Польщі та Німеччини. У 12600 р. тому було утворено Балтійське Льодовикове озеро. На той час тільки південна Швеція була заселена, і вона була островом.

Декілька знахідок, перевірених радіовуглецевим датуванням, в Естонії свідчать про те, що заселення берегу Балтійського Льодовикового озера почалося в Бореальному періоді, 11'200 - 10'200 років тому. Деревне вугілля, кістки тварин і артефакти мезолітських тимчасових поселень виявлено в Пуллі і в регіоні Ладозького озера. В раціоні харчування людей того часу були сарна європейська (Capreolus capreolus), олень благородний (Cervus elaphus), куниця ([[Martes]] sp.), видра (''Lutra'' sp.), вовк (Canis lupus), один з видів родини ведмедевих (Ursidae) і нерпа кільчаста (Pusa hispida). Сосново-березовий ліс покривав регіон. Тут знайдений пилок з сосни (Pinus), берези Betula, вільхи Alnus, розових Rosaceae, осокових Cyperaceae і полину Artemisia.

Близько 10300 тому, льодовикове озера зазнало регресії через канали, які відкрились в центральній Швеції (біля гори Біллінген), поки не досяг рівня океану. Почався етап Іолдійового моря (10,300-9500 тому).

Посилання[ред.ред. код]

... | Балтійське Льодовикове озеро | Іолдійове море | ...