Бальбін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Децим Целій Кальвін Бальбін
Decius Caelius Calvinus Balbinus
Balbinus Hermitage.jpg
Імператор
Початок правління: 22 квітня 238 (разом з Пупієном
Кінець правління: 29 липня 238
Попередник: Гордіан I і Гордіан II
Наступник: Гордіан III
Дата народження: 178
Дата смерті: 29 липня 238(0238-07-29)
Місце смерті: Рим

Децим Целій Кальвін Бальбін (лат. Decius Caelius Calvinus Balbinus) (*бл. 178 - †238) - імператор Стародавнього Риму у квітні-липні 238 р. (Рік шістьох імператорів).

Походження і кар'єра[ред.ред. код]

Про Бальбіна до обрання його імператором відомо досить мало. Він походив із шляхетної патриціанської родини, за однією із версій, був нащадком Публія Коелія Бальбіна Вібуллія Пія, консула-ординарія 136 чи 137 р. та його дружини Аквілії. Якщо ці дані вірні, то Бальбін пов'язаний з родиною Квінта Помпея Фалькона, та політика і інженера I ст. Юлія Фронтіна. Бальбін був сином (прийомним чи рідним) Целія Кальвіна, легата Каппадокії у 184 р. За іншою версією він був сином Децима Целія Бальбіна, консула-ординарія 213 р.

За свідченням Геродіана, Бальбін керував багатьма провінціями, але список семи провінцій, що наводиться в «Історії августів», так само як і твердження про те, що Бальбін був проконсулом Азії та Африки, здається суцільною вигадкою. Точно відомо, що він двічі був консулом; вперше в 203 чи 211 р., вдруге - 213 р. разом з Каракаллою (ознака того, що він користувався прихильністю імператора).

Незважаючи на досвід управління військовими силами, Бальбін все ж більш плідно працював у цивільній сфері. Він заробив любов та повагу оточуючих порядністю, добротою та бездоганністю. Будучи гарним поетом та ритором, Бальбін був також схильний до розкошу, але його позитивні якості компенсували недоліки, і Бальбіна поважали в Сенаті.

Правління[ред.ред. код]

Коли в Африці імператорами були проголошені Гордіан I та Гордіан II, Сенат призначив комісію з двадцяти осіб, включаючи Бальбіна, для координації дій проти Максиміна Фракійця. Дізнавшись про загибель Гордіанів, сенатори на закритому засіданні у храмі Юпітера обрали імператорами Пупієна та Бальбіна. Пізніше до правлячого дуету Сенат був змушений додати Гордіана III - онука Гордіана I. На той час Бальбіну було близько 70 років; причини його обрання невідомі, окрім лише того, що він був старшим сенатором, багатим та мав зв'язки в суспільстві.

Разом із співправителем Пупієном, Бальбін повинен був вирішувати цивільні питання, в той час як Пупієну доручили воювати з Максиміном. Коли Пупієн вирушив з військом до Равенни, де він керував кампанією проти Максиміна, Бальбін залишився у Римі, але за відсутності Пупієна у місті спалахнули заворушення і м'якому Бальбіну з великим трудом вдалося зупинити їх, прийнявши малолітнього Гордіана III в якості імператора-цезаря.

Після повернення Пупієна імператорам вдавалося деякий час керувати державою, але протиріччя між ними швидко зростало, а невдоволення військових перейшло у заколот, під час якого були вбиті обидва співправителі, а Гордіана III проголосили імператором.

Саркофаг Бальбіна[ред.ред. код]

В мистецтві Римської імперії Бальбін залишився завдяки своєму саркофагу. Протягом свого недовгого правління Бальбін наказав виготовити для себе та своєї дружини (чиє ім'я невідоме) мармуровий саркофаг. Його було знайдено поблизу Аппієвої дороги та реконструйовано; це єдиний зразок саркофагів Римської імперії, що дожили до нашого часу. На кришці зображено фігури Бальбіна та його дружини, на боці саркофагу Бальбін зображений у військовому вбранні, хоча з пари Пупієн-Бальбін останній був саме цивільною людиною. на відміну від військовика Пупієна.

Джерела[ред.ред. код]

  • Edward Gibbon. The History of the Decline and Fall of the Roman Empire.

Посилання[ред.ред. код]