Бальдассаре Донато

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Бальдассаре Донато
Основна інформація
Дата народження між 1525 та 1530
Дата смерті червень 1603
Країна Італія Італія
Національність італієць
Професія композитор, капельмейстер, кантор
Жанр віланела, мадригал, літургічна музика

Бальдассаре Донато або Донаті (італ. Baldassare Donato (Donati)) ([[1525–1530 - червень 1603) — італійський композитор пізнього Відродження., представник Венеціанської школи, кантор. Був капельмейстером головного храму Венеції Собору святого Марка. У кінці [[XVI ст.)) був однією з ключових фігур у розвитку італійської світської музики, особливо віланели.

Біографія[ред.ред. код]

Про першу частину життя Бальдассаре Донато не збереглося певних відомостей; не знане місце його народження. Перша згадка його імені знаходиться у книгах Базиліки св. Марка 1550, де він був кантором, а пізніше, у 1562, — інструктором співу дитячого хору. Коли у 1565 Джозеффо Царліно прийняв від Чіпріано де Роре посаду капельмейстера, Донато був розжалуваний до простого півчого. Певно Конфлікт між ними був зумовлений незгодами у капелі св. Марка і досяг кульмінації у публічній сварці у 1569 під час проведення урочистостей свята євангеліста Марка, викликавши скандал серед народу.

У 1577 Донато обійняв високу посаду в школі іншого важливого храму Венеції, Церкви св. Рокко, зі значною музичною традицією та дуже солідною музичною капелою.Однак у 1580, він залишив це місце. У 1588, коли Царліно був ще живий, став помічником капельмейстера Собору Св. Марка (причини примирення невідомі) і у 1590 заступив свого колишнього суперника на посаді капельмейстера Базиліки св. Марка (однієї з найвпливовіших музичних посад Італії).

Музика та впливи[ред.ред. код]

Донато є представником новаторської течії у складі Венеціанської школи,, яка сама репрезентувала прогресивну течію порівняно з іншими музичними школами і зокрема з Римською. Окрім Донато, до цієї течії належать Джованні Кроче, Андреа та Джованні Ґабріелі; до консервативної — Джозеффо Царліно. Чіпріано де Роре та Клаудіо Меруло, які притримувались настанов франко-фламандської школи, що домінувала у європейській музиці до другої половини століття.

Духовна музика Донато є найконсервативнішою частиною його творчості; вона пов'язана з використанням поліфонії у стилі Палестріни, але з додаванням поліхоральних ефектів обох Ґабріелі. Незважаючи на свою очевидну зневагу до консерватизму Царліно, він увібрав частину його стилю та настанов, як це можна помітити з використання ним контрапункту та Дисонансів, принаймні коли ( зумисно) писав у стилі франко-фламандської школи.

Певне, його найбільший внесок в історію музики полягає у розвитку віланели та легкої форми мадригалу в світскій музиці. Деякі з цих творів були написані для танцю у народному стилі. Вони були схожі на французькі шансони, мали мелодії, що легко запам'ятовувалися, базувалися на перехресних ритмах, а не на поліфонії та хроматизмі, властивих мадригалу середини століття. Донато писав також мадригали традиційніші, а окрім того псалми, мотети та церемоніальну музику.

Бібліографія[ред.ред. код]

  • Використано матеріали зі статті в [{{{1}}} англійській Вікіпедії]. Стаття "Baldassare Donato", in The New Grove Dictionary of Music and Musicians, ed. Stanley Sadie. 20 vol. London, Macmillan Publishers Ltd., 1980. ISBN 1-56159-174-2
  • Використано матеріали зі статті в [{{{1}}} англійській Вікіпедії]. Gustave Reese, Music in the Renaissance. New York, W.W. Norton & Co., 1954. ISBN 0-393-09530-4
  • Використано матеріали зі статті в [{{{1}}} англійській Вікіпедії]. Eleanor Selfridge-Field, Venetian Instrumental Music, from Gabrieli to Vivaldi. New York, Dover Publications, 1994. ISBN 0-486-28151-5 (Notas: ця книга не має в собі нічого стосовного Донато, але детально розповідає про венеціанську школу та діяльність капели св. Марка.)

Джерела[ред.ред. код]

Зовнішні посилання[ред.ред. код]