Баліста

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Баліста (лат. balistarum[1] від грец. βαλλιστης — «кидати») — антична зброя для метання сферичних кам'яних снарядів. Головний діючий механізм — два важелі з торсіонними пружинами як штовхач, пружини складались з кількох петель скручених канатів.

Стародавні греки називали такі метальні машини палінтонами, тобто той що кидає навісом або «катапелта петроболос» (буквально — камінь проти щита). Найпоширеніша римська назва для такої зброї — баліста. Баліста конструкцією мало чим відрізняється від катапульти, що стріляє стрілами (дротиками) і майже горизонтально, а баліста стріляє каменями навісом.

Загальні відомості[ред.ред. код]

Перша згадка про катапульту датується 399 до н. е.[2] Достовірні відомості про використання баліст є за часів Олександра Македонського. Імовірно вони з'явились на 50-60 років пізніше за катпульти як їх модифікація. Катапульти використовували проти живої сили супротивника, а балісти призначались передусім проти обороних укріплень або осадних споруд. Діодор, описуючи осаду Тіра, так називає балісти «Олександр встановив каменебійні катапульти в декількох місцях і стіни здригались від ударів, що вони завдавали кругляками.»[3]

Важкі типові балісти метали каміння вагою 2 таланти (26кг), тоді як найважчі дротики для катапульти важили 2 кг. Зрозуміло, що балісти були набагато більші і складніші за катапульти. Але ефект від одночасного застосування кількох десятків баліст міг бути руйнівний для оборонних стін. Варто зазначити, що балісти використовувались для руйнувування оборонних споруд по верхньому гребеню стіни — навіси, башти, метальні машини, захисні зубці і для знищення оборонців стіни.

Калібр балісти визначається вагою каменя, як правило витесаного у формі кулі. Античні автори згадують балісти калібру півталанту (~13 кг) та талант (~26 кг).[4] Як виняток наводиться потужніша баліста на 3 таланти.[5] Давньоримський автор I ст. до н. е. Вітрувій, розказуючи про калібри баліст, починає з ваги 0.6 кг і закінчує трьома талантами. Візантійський словник Суда згадує балісту калібром 2 таланти.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  1. Транскрипція по книзі Вітрувія: [1]
  2. Діодор, 14.42
  3. Діодор, 17.45
  4. Полібій (9.7.41); Флавій (Іуд. в., 3.7.9)
  5. Діодор, 20.48; Афіней, 208c