Балістична ракета

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Балісти́чна раке́та — різновид ракетної зброї. Велику частину польоту здійснює балістичною траєкторією, тобто перебуває в некерованому русі.

Балістична ракета підводних човнів UGM-73 «Посейдон»

Потрібна швидкість і напрямок польоту повідомляються балістичній ракеті на активній ділянці польоту системою управління польотом ракети. Після відключення двигуна залишок шляху бойова частина, що є корисним навантаженням ракети, рухається балістичною траєкторією. Балістичні ракети можуть бути багатоступеневими, у цьому випадку, після досягнення заданої швидкості відпрацьовані ступені відкидаються. Така схема дозволяє зменшити поточну вагу ракети, тим самим дозволяючи збільшити її швидкість.

Балістичні ракети можуть запускатися з різноманітних пускових установок: стаціонарних — шахтних або відкритих, мобільних — на базі колісного або гусеничного шасі, літаків, кораблів і підводних човнів.

За галуззю застосування балістичні ракети поділяються на стратегічні і тактичні. Часто можна зустріти поділ ракет за дальністю польоту, хоча ніякої подібної загальноприйнятої стандартної класифікації ракет немає. Різні держави і неурядові експерти застосовують різні класифікації дальностей ракет.

Міжконтинентальні ракети і ракети середньої дальності часто використовують як стратегічні та оснащують ядерними боєголовками. Їх перевагою перед літаками є малий час підльоту (менш ніж півгодини за міжконтинентальної дальності) і велика швидкість головної частини, що сильно ускладнює їх перехоплення навіть сучасною системою ПРО.

Перші теоретичні роботи, пов'язані з описуваним класом ракет, відносяться до досліджень російського вченого К. Е. Ціолковського, що з 1896 року систематично займався теорією руху реактивних апаратів. 10 травня 1897 в рукописі «Ракета» К. Е. Ціолковський вивів формулу[1] (формула Ціолковського), яка встановила залежність між:

  • швидкістю ракети в будь-який момент, що розвивається під впливом тяги ракетного двигуна
  • питомим імпульсом ракетного двигуна
  • масою ракети в початковий і кінцевий моменти часу.

Робота команди Вернера фон Брауна дозволила німцям розробити і освоїти повний цикл технологій, необхідних для виробництва балістичної ракети Фау-2 (V2), що стала не тільки першою у світі бойовою балістичної ракетою серійного виготовлення [2], а й першою отримала бойове застосування (8 вересня 1944 року). Надалі, Фау-2 стала відправною точкою та основою для розвитку технологій ракет-носіїв народногосподарського призначення і бойових балістичних ракет, як в СРСР, так і в США, які незабаром стали лідерами в цій галузі.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Архів Російської академії наук (АРАН). Ф.555. Оп.1. Д.32. ЛЛ. 1, 2, 5, 11, 20
  2. http://slovari.yandex.ru/dict/krugosvet/article/0/07/1001141.htm?text=%D1%84%D0%B0%D1%83-2&encid=krugosvet&stpar3=1.3

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]