Бандера Олександр Андрійович

Олександр Бандера

Олекса́ндр Андрі́йович Банде́ра (* 25 березня 1911, с. Старий Угринів, нині Калуського району Івано-Франківської області — кінець липня 1942, м. Освєнцім, Польща) — український політик, діяч ОУН від 1933. Син А. Бандери, брат С. Бандери. Член 2-го пластового куреня УСП Загін «Червона Калина».

Закінчив Стрийську гімназію і агрономічний факультет Львівської політехніки.

У травні-вересні 1919 перебував на Тернопільщині.

За рішенням ОУН 1933 виїхав до Італії, де навчавсь у Римській вищій школі екон.-політ. наук, захистив доктор. дисертацію. Працював у Римській станиці ОУН. Після проголошення Акту відновлення Української держави приїхав на Львівщину, де його заарештувало гестапо. Від 22 липня 1942 ув'язнений у концтаборі Освєнцім (№ 51020); там його закатували — загинув від рук польських наглядачів-фольксдойчерів. Тіло спалили у крематорії.

Література

• Б. Мельничук. Бандера Олександр Андрійович // Тернопільський енциклопедичний словник. — Тернопіль : видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004—2010. — ISBN 966-528-197-6, том 1, 2004. — стор. 74
• Дем'ян Г. Матеріяли до Енциклопедії «ОУН і УПА» // Визвольний шлях. — 2002. — Кн. 10.
• Пластуни у визвольних змаганнях. — Нью-Йорк, 2002. — С.4; Дем'ян Г. Бандера Олександер
• Визвольний шлях. — 2002. — Кн.10. — С.49-50.