Банкрутство
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Банкру́тство — визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.
Банкрутство, процес, коли майно особистості (в юридичному сенсі — індивідуума чи організації), нездатної оплатити борги, забирається за рішенням суду і розподіляється по справедливості між кредиторами після попередніх сплат, таких як податки і заробітна плата працівникам організації-банкрута. Процес може бути ініційований або особою-боржником (добровільне банкрутство), або будь-ким з кредиторів, якому боржник не може виплатити борг (вимушене банкрутство). Доти, поки доки банкрут не розрахується з боргами, його фінансова діяльність жорстко обмежена.
При банкрутстві існують наступні пріоритети погашення боргів:
- Невиплачена заробітна плата звільнених працівників
- Невиплачена заробітна плата працівників
- Борги перед державним бюджетом (податки) та державними фондами (пенсійний, соцстрах, зайнятості, «нещасні випадки»)
- Борги перед кредиторами, які про себе заявили в установлені строки
Залишок активів розподіляється між власниками юридичної особи (засновниками чи акціонерами).
Підстава для порушення справи про банкрутство — письмова заява будь-кого з кредиторів чи боржника до арбітражного суду.
[ред.] Дивись також
Поряд з ліквідатором господарчий суд може призначити членів ліквідаційної комісії. Створення ліквідаційної комісії можливе по клопотанню ліквідатора, узгодженого з комітетом кредиторів. Загальна схема ліквідаційної процедури зображена на рисунку 3. Рис. 3 Схема ліквідаційної процедури. 4.3 Завершення ліквідаційної процедури Важливим етапом ліквідаційної процедури є формування ліквідаційної маси. Тут ліквідатор наділений широкими повноваженнями. Основним важливим елементом формування ліквідаційної маси є інвентаризація та оцінка особистого майна банкрута. Наступним етапом ліквідаційної процедури є продаж майна боржника. Ліквідатор приступає до продажу майна тільки після його інвентаризації та оцінки. Через засоби масової інформації ліквідатор зобов’язаний проінформувати про порядок продажу майна банкрута. Після продажу майна банкрута наступним етапом стає погашення вимог кредиторів. Закон встановив шість черг задоволення вимог кредиторів: - в першу чергу задовольняються вимоги забезпечені заставою, виплата вихідної допомоги робітникам, витрати, пов’язані з виробництвом у справі про банкрутство; у другу чергу задовольняються вимоги, які виникли із зобов’язань банкрута перед його робітниками; у третю чергу задовольняються вимоги у відношенні податків і зборів; - у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою; - у п’яту чергу задовольняються вимоги по поверненню вкладів членів трудового колективу; - у шосту чергу задовольняються інші вимоги. Заключним етапом процедури ліквідації є затвердження звіту ліквідатора. Звіт і ліквідаційний баланс підприємства надаються ліквідатором до господарчого суду після завершення всіх розрахунків з кредиторами. До звіту додаються: - показники виявленої ліквідаційної маси; - дані про реалізацію об’єктів ліквідаційної маси; - копії договорів купівлі-продажу та актів прийому-передачі майна; - реєстр вимог кредиторів з даними про розмір погашених вимог кредиторів. Затвердження господарчим судом звіту і ліквідаційного балансу залежить від наявності залишків у нього після ліквідаційної процедури майна. У випадку, коли майна підприємства достатньо, для задоволення вимог кредиторів, то він вважається таким, який не має боргів і може здійснювати свою підприємницьку діяльність. Використана література, законодавчі акти 1. Конституція України. 2. Закон України про банкрутство. 3. Закон України «Про підприємства в Україні». 4. Арбітражно-процесуальний кодекс України. 5. Роз’яснення Вищого Арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Закону України „Про банкрутство“» № 01-6/481 від 15.04.93. 6. Роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Закону України „Про банкрутство“» № 02-5/444 від 18.11.97.
