Вулиця Банківська (Львів)
| Банківська вулиця Львів | |
|---|---|
 Вигляд на вул. Банківську з вулиці Дорошенка | |
| Місцевість | Центр |
| Район | Галицький |
| Назва на честь | Держбанку СРСР |
| Колишні назви | |
| Сикстуська бічна (Сикстускен Зайтеґассе), Шайнохи, Юльмондштрассе, Шайнохи | |
| австрійського періоду (українською) | Сікстускен Зайтеґассе |
| австрійського періоду (німецькою) | Sixtusken Seiten Gasse |
| польського періоду (польською) | Sykstuska boczna, Szajnochy |
| радянського періоду (українською) | Шайнохи |
| радянського періоду (російською) | Шайнохи |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 92 м |
| Координати початку | 49°50′20″ пн. ш. 24°01′38″ сх. д. / 49.839111° пн. ш. 24.027444° сх. д.Координати: 49°50′20″ пн. ш. 24°01′38″ сх. д. / 49.839111° пн. ш. 24.027444° сх. д. |
| Координати кінця | 49°50′23″ пн. ш. 24°01′35″ сх. д. / 49.839861° пн. ш. 24.026583° сх. д. |
| поштові індекси | 79005[1] |
| Транспорт | |
| Рух | односторонній |
| Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
| Будівлі | № 1, 3, 5 |
| Державні установи | управління НБУ у Львівській області |
| Поштові відділення | ВПЗ № 5 (вул. Мартовича, 2)[1] |
| Забудова | класицизм, історизм |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | r2636300 |
| Мапа | |
 | |
 Вулиця Банківська у Вікісховищі | |
Ву́лиця Ба́нківська — вулиця у Галицького району міста Львова, в центральній частині Львова. Сполучає вулиці Коперника та Петра Дорошенка.
Історія[ред. | ред. код]
Вулиця виникла приблизно у середині XIX століття під назвою Сикстуська бічна (інша назва — Широка поперечниця). У 1871 році отримала назву вулиця Шайнохи, на честь польського історика та політичного діяча Кароля Шайнохи. Упродовж листопада 1941 — липня 1944 років мала назву Юльмондштрассе, у липні 1944 року вулиці повернули передвоєнну назву. Сучасна назва — з 1945 року, на честь Держбанку СРСР (тепер — Національний банк України), який розмістився у будинку на розі Банківської та Коперника.
Забудова[ред. | ред. код]
Банківська вулиця забудована типовими чиншовими кам'яницями другої половини XIX століття у стилях класицизм та історизм.
У будинку № 1 у 1950-х роках містилася майстерня з ремонту меблів.
У будинку № 2 (тепер це південне крило будинку на вулиці Коперника, 4) у 1920-х—1930-х роках містилася Спілка землевласників Східної Малопольщі, Народне видавниче товариство, «Народна книгарня», магазин електротехнічних товарів Вишневського «Електрик»[2], друкарня Зимного, польська торговельна спілка «Польсот»[3] та знаний у Львові бар «Ельдорадо» (давніше — «Ґрота»)[4].
Під № 4 у 1950-х роках тут містився магазин артілі «Стахановець» львівського облліспромсоюзу та спеціалізувався на продажу, купівлі і реставрації меблів[5]. Нині цієї адреси не існує.
У будинку № 5 з початку XX століття до 1930-х років діяла низка кінотеатрів: у 1906–1907 роках — «Сінефон» (власник — Герман Опат), у 1907 та 1926—1930 роках — «Люна» (власник — Мельхіор Майблюм), у 1930—1931 роках — «Полонія». Також за польських часів тут розташовувався готель «Сан-Сусі», у 1950-х—1960-х роках — склад консервної продукції і ремонт взуття, у 1970-х—1980-х — майстерня з ремонту магнітофонів та приймальний пункт хімчистки.
На пустирі з парного боку вулиці до другої світової війни стояла синагога «Осе Тов» (у перекладі з івр. «твори добро»), зведена у 1857 році за проектом архітектора Вільгельма Шміда. Цікаво, що на момент зведення синагоги євреї не мали права вільно жити у цій частині міста, це право вони отримали лише у 1867 році. У 1909 році синагогу разом із бет-мідрашем (приміщенням для вивчення релігійних книг) перебудували за проєктом архітектора Альберта Корнблюта. З 1930 року рабином тут був Давид Кагане, а в серпні 1941 року синагога була знищена німцями. У листопаді 2013 року пустир, який залишився після синагоги, впорядкували, замостили бруківкою, встановили смітники та лавочки[6].
Цікаві факти, події[ред. | ред. код]
13 березня 1930 року у кав'ярні «Рекляма», що при вулиці Шайнохи, офіціант цього закладу Адольф Гальперн пострілом з револьвера намагався позбавити життя відвідувача кав'ярні Зигмунта Ґольдгабера. На щастя, куля не влучила, а стрільця заарештувала поліція[7].
В будинку на розі сучасних вулиць Банківської та Дорошенка у 1930-х роках містився ресторан «Адрія» Соломона Роттенберга. 26 листопада 1932 року тут сталася скандальна подія: пізно ввечері група польських студентів, вийшовши з ресторану, затіяла бійку з кількома єврейськими молодиками. В результаті від ножового поранення загинув студент-ветеринар Ян Ґродковський. Ця подія потрапила на перші шпальти польських газет та викликала великий суспільний резонанс.
Транспорт[ред. | ред. код]
Вулиця Банківська має односторонній рух транспорту в напрямку вулиці Дорошенка. Вулиця не використовується для руху громадського транспорту.
У мистецтві[ред. | ред. код]
Банківська вулиця під своєю старою назвою (Шайнохи) та кінотеатр у будинку № 5 згадуються в автобіографічному романі польського письменника Яна Парандовського «Небо у вогні» (пол. «Niebo w płomieniach»).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Знайти поштовий індекс. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 4 жовтня 2021. Процитовано 25 липня 2021.
- ↑ Ilustrowany informator miasta Lwowa… — S. 55.
- ↑ Ilustrowany informator miasta Lwowa… — S. 60.
- ↑ Кнайпи Львова, 2005, с. 283.
- ↑ Львов: справочник, 1949, с. 184.
- ↑ Віра Карпінська (19 листопада 2013). У дворику на Банківській встановили лавки та підключили wi-fi. zaxid.net. Zaxid.net. Архів оригіналу за 27 лютого 2022. Процитовано 9 лютого 2021.
- ↑ Кнайпи Львова, 2005, с. 282.
Джерела[ред. | ред. код]
- Винничук Ю. Кнайпи Львова / Ю. Винничук. — 3-тє, перероб. й допов. — Львів : Піраміда, 2005. — С. 283. — ISBN 978-7188-31-0.
- Ілько Лемко, Михалик В., Бегляров Г. 1243 вулиці Львова (1939—2009). — Львів : Апріорі, 2009. — С. 104. — ISBN 978-966-2154-24-5.
- Львов: справочник / сост. Г. Гербильский и др.; общ. ред. Б. К. Дудыкевич. — Львів : Вільна Україна, 1949. — 200 с. (рос.)
- Мельник Б. В. Покажчик сучасних назв вулиць і площ Львова // Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. XIII—XX століття. — Львів : Світ, 2001. — С. 7. — ISBN 966-603-115-9.
- Сварник І. Банківська вулиця // Енциклопедія Львова / За ред. А. Козицького та І. Підкови. — Львів : Літопис, 2007. — Т. 1: А-Ґ. — 656 с. — ISBN 966-7007-68-8.
- Ilustrowany informator miasta Lwowa: ze spisem miejscowości województwa lwowskiego: na rok 1939 [Архівовано 14 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Lwów: wydawca Zdzisław Jaśkiewicz; Juliusz Brunelik, 1939. — 146 s. (пол.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Проєкт «Вулиці Львова»: вулиця Банківська. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 25 липня 2021.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - Мельник І. (27 квітня 2012). Сикстуська, Жовтнева, Дорошенка. pohlyad.com. Архів оригіналу за 19 лютого 2014. Процитовано 9 лютого 2021.
- Проєкт «Вулиці Львова»: вулиця Банківська. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 9 лютого 2021.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - Павло Кучерський, Оксана Лепак. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Банківська, 5 — кінотеатр (не діє). lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 24 вересня 2019. Процитовано 9 лютого 2021.
- Оксана Бойко. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Банківська, 6 — Бет гаМідраш «Осе Тов» (не існує). lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 29 червня 2021. Процитовано 9 лютого 2021.