Бановина Хорватія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Banovina Hrvatska
Бановина Хрватска
Бановина Хорватія
1939 — 1941 Незалежна держава Хорватія Flag of Independent State of Croatia.svg
Прапор Герб
Прапор Герб
Розташування Хорватія
Столиця Загреб
Мови Сербсько-хорватська та словенська
Форма правління Бановина
Бан Іван Шубашич
Історичний період Інтербелум, Початок ІІ світової війни
 - Національна автономія 24 серпня 1939
 - Югославська операція квітень, 1941
 - Незалежна держава Хорватія 10 квітня 1941
Площа 65 456 км2
Населення
 -  4 024 601 осіб
     Густота 61,5 осіб/км² 
Валюта Югославський динар
Попередник
Наступник
Flag of the Kingdom of Yugoslavia.svg Савська бановина
Flag of the Kingdom of Yugoslavia.svg Приморська бановина
Flag of the Kingdom of Yugoslavia.svg Зетська бановина
Незалежна держава Хорватія Flag of Independent State of Croatia.svg
Герб Бановини Хорватія
(З 1918 р. до 1940 р. офіційно було дозволено використовувати тільки герб без прапора)
Бановина Хорватія на тлі інших неавтономних югославських бановин (межі виділено червоним)

Банови́на Хорва́тія (хорв. Banovina Hrvatska) — адміністративно-територіальна одиниця в складі Королівства Югославія, створена в результаті незадоволеності хорватського народу централізаторською політикою Белграда і прагнення до більшої автономії та соборності хорватських земель, співробітництва хорватських політичних вождів з провідниками хорватських сербів, а також унаслідок визнання політиків Сербії, що централізм завів у глухий кут. Утворена на основі політичної угоди між головою югославського уряду Драгішею Цветковичем та керівником ХСП Владком Мачеком у замку Драшковіч у с. Бож'яковіна (т. зв. Угоди Цветковича-Мачека) за участю представників Самостійної демократичної партії хорватських сербів (яка утворювала з ХСП Селянсько-демократичну коаліцію) і за підтримки принца-регента Павла Карагеоргієвича. Юридично починає існувати з моменту ухвалення Положення про Бановину Хорватію 26 серпня 1939 року.

Територія і межі[ред.ред. код]

Бановина виникла в результаті злиття колишньої Савської та Приморської бановин з долученням інших котарів (районів) з хорватською більшістю з решти югославських бановин (Брчко, Дервента, Дубровник, Фойніца, Ґрадачац, Ілок, Шід і Травник), охоплюючи площу в 65 456 км2.
При створенні нової адміністративно-територіальної одиниці застосовано історичний принцип (Королівства Хорватії, Славонії і Далмації за винятком Східного Срему та Которської затоки), а також етнічний принцип (хорватські котари Боснії і Герцеговини). До таких меж дійшли внаслідок напружених переговорів, так що жодна зі сторін не була повністю задоволеною. Сербська сторона через те, що низка котарів із сербською більшістю опинилася в межах Бановини Хорватія, а хорватська — тим, що не включено Західну Боснію («Турецька Хорватія») та Бараню і північну Бачку. Адміністративні межі вважалися попередніми і було наголошено, що будуть подальші зміни в реорганізації держави.

Населення[ред.ред. код]

Згідно з останнім довоєнним переписом населення 1931 року, на території проживало 4 024 601 особа, з яких близько 74% становили хорвати і 19% — серби. Її було поділено на 99 адміністративних районів (котарів), з яких 81 з хорватською більшістю, 17 — зі сербською (12 з абсолютною і 5 з відносною більшістю) та 1 — з більшістю мусульман, які тоді не розглядалися як окрема нація.

Управління і повноваження[ред.ред. код]

Поліційний знак Бановини Хорватія

Першим баном Бановини Хорватія було призначено д-ра Івана Шубашича, якого особисто визначив Владко Мачек. Положенням про Бановину Хорватію було визначено і коло її обов'язків, серед яких торгівля, промисловість, освіта, сільське господарство, юстиція та соціальна політика. Під юрисдикцією держави залишилися закордонні справи, військо, поліція та зовнішня торгівля. Залишалося спірним фінансування нової адміністративної одиниці, тому 30 березня 1940 року ухвалено окреме Положення. Багато з цих положень так і не були до кінця втілені в життя, чи то з причини короткого існування Бановини, чи то через перешкоди Белграда. Планувалося і оголошення виборів до окремого хорватського парламенту Сабору, але цього не відбулося у зв'язку з початком Другої світової війни.

Постанови уряду Симовича[ред.ред. код]

Після військового перевороту 27 березня 1941 року уряд генерала Душана Симовича намагався переконати Владка Мачека знову зайняти посаду заступника прем'єр-міністра, а навзамін обіцяв передати жандармерію на території Бановини під юрисдикцію бана та деякі інші поступки. Ці ухвали опубліковано в офіційному віснику Бановини Хорватія Narodne novine за 7 і 8 квітня 1941 р., тобто після початку Квітневої війни. Більше того, сам Симович був сповнений рішучості піти далі — дати хорватам повну автономію [1].

Зникнення[ред.ред. код]

Бановина Хорватія фактично припинила своє існування з проголошенням Незалежної Держави Хорватія 10 квітня 1941 року. Бан Іван Шубашич подався в еміграцію до Лондона, де вів політичну діяльність, посилаючись на свою посаду, як і члени його уряду. Заступник прем'єр-міністра Юрай Крнєвич намагався в політичних іграх всередині уряду зберігати гарантії, що після війни і перемоги союзників Бановину буде відновлено.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Jacob B. Hoptner, Jugoslavija u krizi 1934 - 1941, preveo Oto Livac, 1972, str. 256

Посилання[ред.ред. код]