Баран Олександр Вікторович

о. Олександр Баран
Народився	28 березня 1926(1926-03-28) Ужгород, Перша Чехословацька Республіка
Помер	12 жовтня 2004(2004-10-12) (78 років) Вінніпег, Канада
Країна	Україна
Діяльність	священник
Відомий завдяки	дослідник історії української церкви, священник, професор, педагог, видавець церковно-історичних документів.
Alma mater	Папський східний інститут
Науковий ступінь	доктор богослов'я
Знання мов	українська
Членство	Наукове товариство імені Шевченка
Титул	доктор богослов'я, доктор церковної історії
Конфесія	греко-католик
Батько	Віктор-Ґейза Баран
Мати	Марта з дому Дулишкович

о. Олекса́ндр Ві́кторович Бара́н (28 березня 1926, Концово, передмістя Ужгорода, Закарпаття — 12 жовтня 2004, Вінніпег, Канада) — український історик, дослідник історії української церкви, священник, професор, педагог, видавець церковно-історичних документів.

Освіта й університети

Уродженець Закарпаття, син Віктора Барана та Марти (до шлюбу Дулишкович). Здобув середню освіту в Ужгороді. У 1948 закінчив Карловий університет у Празі зі ступенем бакалавра, де вивчав історію слов'янських народів і слов'янську філологію. У роках 1948—1955 вивчав богословські й історичні науки у Римі в університеті Урбаніаум та в Папському східному інституті, де і захистив докторські дисертації: «Київська митрополія і Мукачівська єпархія» (лат. «Metropolia Kioviensis et Eparchia Mukacoviensis» (1957)) у першому, і «Марамароська єпархія та її з'єднання» лат. «Eparchia Maramorosiensis euisque unio» (1960) — у другому.

25 березня 1954 року висвячений у Римі архієпископом Іваном Бучком на священника Української греко-католицької церкви.

Професійна діяльність

З 1961 року проживав у Канаді, вивчав славістику в Оттавському університеті та в 1973 році здобув ступінь магістра на основі «Розвідки про мову Лучкая». Між роками 1965—1990 — професором Манітобського університету та викладачем Східної і Західної середньовічної історії та історії європейського сходу. Викладав і в Українському католицькому університеті св. Климентія в Римі, і в Університеті св. Павла в Оттаві.

Дійсний член УВАН, її голова (1974—1975, 1978—1981, 1989—1990), член НТШ, УІТ, Українського богословського наукового товариства (один з його організаторів), голова (1977—1978) Осередку української культури і освіти, голова товариства ім. Шашкевича (1970—1977), член Канадської асоціації славістів, Канадської асоціації східно-християнських студій, Американської асоціації вивчення славістичних студій та ін., член редколегії журналу «Український історик» та ін. видань.

Помер після тяжкої і тривалої хвороби на 78-му році життя. Похований на цвинтарі Всіх Святих у Вінніпезі.

Твори

• Metropolia Kioviensis et Eparchia Mukacoviensis — Рим,1960;
• Eparchia Maramorosiensis eiusque unio. — Рим, 1962;
• Єпископ Андрей Бачинський і церковне відродження на Закарпатті. — Йорктон, 1963;
• Церква на Закарпатті в роках 1665—1691. — Рим,1968;
• Козаки на Закарпатті в 1619 році / Український історик.- 1970.- № 01-03 (25-27) [Архівовано 17 березня 2013 у Wayback Machine.]
• The Cossacks in the Thirty Years War (співавт. Юрій Гаєцький). — Рим, 1969 — Т.1 [Архівовано 22 лютого 2014 у Wayback Machine.]; 1983. — т. 2 [Архівовано 22 лютого 2014 у Wayback Machine.];
• Конгрегація пропаганди та українці. — Йорктон, 1974;
• «Гомілетичні Бесіди Михайла Лучкая з 1830 р.» — Вінніпег, 1977;
• Питання українського патріархату в Шашкевичівській добі — Вінніпег, 1974;
• Carpatho-Ukrainian (Ruthenian) Emigration. 1870—1914 — Вінніпег, 1983;
• Козацько-перські взаємини в творах Пієтро Делла Валле. — Вінніпег, 1985;
• Нариси історії Пряшівщини. — Вінніпег,1990;
• Праця для церкви і для народу: життя і діяльність о. д-ра Василя Кушніра. — Вінніпег, 1995.

Джерела

• Боровик М. Століття українського поселення в Канаді (1891—1991) — Монреаль; Оттава, 1991. — С.241;
• Бюлетень Канадського інституту українських студій. — 1977 — Вересень-жовтень. — С.10;
• Encyclopedia of Ukraine. — V.1. — Toronto;London, 1985 — P.175;
• Марунчак М. Біографічний довідник до історії українців Канади. — Вінніпег, 1986. — С.43;
• Пекар А. Професор Олександр Баран, історик Закарпаття // Український історик. — 1997. — № 1-4. — С. 112—120;
• Ukrainians in North America. — Champaign, 1975. — P.11;
• Винар Любомир. Олександр Баран: діяльність і наукова творчість (З нагоди 50-ліття наукової праці) // Український історик. — 1999. — № 2-4 — С.93-109.

Посилання

• Баран Олександр Вікторович — Некролог^{[недоступне посилання з серпня 2019]}
• Книги Олександра Барана на сайті Diasporiana.org.ua
• Баран Олександр Вікторович [Архівовано 4 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Коорд. бюро Енцикл. Сучас. України НАН України. — К. : Поліграфкнига, 2003. — Т. 2 : Б — Біо. — 872 с. — ISBN 966-02-2681-0..