Барбус суматранський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Барбус суматранський
Cамка суматранського барбуса
Cамка суматранського барбуса
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Підцарство: Справжні багатоклітинні (Eumetazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Надклас: Щелепні (Gnathostomata)
Клас: Променепері (Actinopterygii)
Підклас: Новопері (Neopterygii)
Інфраклас: Костисті риби (Teleostei)
Надряд: Остаріофізи (Ostariophysi)
Ряд: Коропоподібні (Cypriniformes)
Родина: Коропові (Cyprinidae)
Рід: Плямистий вусач (Puntius)
Вид: Барбус суматранський
Біноміальна назва
Puntius tetrazona
Bleeker, 1855
Синоніми
Barbus tetrazona (Bleeker, 1855)

Capoeta tetrazona (Bleeker, 1855)
Barbodes tetrazona (Bleeker, 1855)
Capoeta sumatraus (Bleeker, 1855)

Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Puntius tetrazona
EOL: 203992
ITIS logo.jpg ITIS: 163712
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 27709
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Puntius tetrazona

Барбус суматранський, або пунтіус суматранський (Puntius tetrazona) — вид прісноводних риб родини Коропових (Cyprinidae). Вперше описаний у 1855 році.

Зустрічається у водоймах островів Суматра, півострова Малакка (Південно-Східна Азія) та в Таїланді. Завезений у Європу в 1935 році, а на територію колишнього СРСР у 1947. Одна з найпопулярніших акваріумних риб.

Довгий час вид належав до роду Барбус, тому й досі помилково називається «барбус суматранський» (ця назва і тепер поширена серед акваріумістів).

Суматранського барбуса можна легко переплутати з Puntius anchisporus, який є ендеміком о.Калімантан і має аналогічний зовнішній вигляд.

Ареал поширення[ред.ред. код]

Поширений переважно у центральній та південній частинах острова Суматра, а також на півострові Малакка та в Таїланді. Мешкає, в основному, в невеликих річках з чистою водою та густою рослинністю. Також дикі популяції суматранського барбусу можні зустірти у водоймах США, Колумбії, Суринаму та Австралії, куди вони потрапили з акваріумів. Практично всі барбуси в акваріумах вирощенні в неволі.[1]

Опис риби[ред.ред. код]

Суматранський барбус (самець)
Зелена форма суматранського барбуса (самка)

Тіло суматранського барбуса доволі високе і відносно коротке, сплюснуте з боків. Загальний тон забарвлення золотисто-рожевий, спинка темніша з червоним відтінком, черевце — жовтувато-біле. Передня частина голови коричнево-червона. По боках розміщені чотири чорні вертикальні смуги: перша проходить через око, друга — за грудним плавцем, третя — ззаду спинного плавця і остання — перед хвостовим. Спинний плавець знизу чорний, а з верху — червоний. Черевні плавці теж червоні, решта — прозорі або з розовим відтінком. Бічна лінія неповна. Самець менший та яскравіший за самку. Самка має повніше черевце, червоний колір плавців менш насичений.

Виведено декілька селекційних форм. Найбільш поширена серед них — зелена форма суматранського барбуса (в народі часто називають барбус-мутант або ще 'моховий' барбус), у якої смуги злилися в одну і барбус має повністю темно-зелене тіло.

Зустрічається також альбіносна форма — тіло такого барбуса світло-рожеве, а смуги білі. Очі цих риб червоного кольору.

Довжина риби у природі до 7 см, однак у акваріумах зазвичай не перевищує 5 см. Тривалість життя барбусів — 3-4 роки (в неволі).

Розмноження[ред.ред. код]

Статева зрілість у барбусів настає у віці 5-9 місяців. Самка відкладає приблизно 400 ікринок, в рідкісних випадках — до 800. Ікра розвивається 1-3 доби в залежності від температури води. Мальки починають плавати на 3-4 день та самостійно харчуватись. У віці біля одного місяця мальки суматранського барбуса набувають забарвлення дорослих риб. Через 2,5-3 місяці вже можна розрізнити самця та самку.

Утримування і розмноження в акваріумах[ред.ред. код]

Суматранські барбуси — активні зграйні рибки і доволі агресивні по відношенню до інших риб. У зграйці від 6 осіб ведуть себе доволі мирно (при повноцінному харчуванні) і зайняті більше один одним ніж рибами інших видів.

Об'єм акваріуму — від 50 л, причому довжина ємкості має бути як найбільша, оскільки рибкам потрібно багато місця для плавання. Грунт бажано темний з невеликими, але добре згладженими частками (наприклад, дрібна темна галька). Підбір рослин — довільний. Розсадити їх неохідно так, щоб було вільне місце для плавання та затінені ділянки, де рибки могли б і сховатися. Часто в таких місцях можна помітити, що рибка зависла на місці на тривалий час головою вниз — це нормально і не свідчить про якесь захворювання. Плавають суматранські барбуси в середньому шарі води, активно переміщуючись з одного кінця акваріуму в інший.

Суматранські барбуси доволі мирні, але їх не варто утримувати з повільним рибками або з рибками з вуалевими плавцями. Також барбуси їстимуть мальків рибок, наприклад, у акваріумі із живородними рибками.

Барбуси всеїдні, їм можна давати різноманітні живі, рослинні чи сухі корми. Калорійне харчування призводить до ожиріння, в наслідок якого самці втрачають здатність до запліднення, а самки не можуть відкладати ікру від чого і гинуть. Наявність в раціоні рослинних кормів зменшує ризик ожиріння, а також запобігає общипуванню акваріумних рослин дорослими рибами. Крім того, рибок необхідно хоча б раз на тиждень годувати живим кормом, інакше вони нападатимуть та общипуватимуть плавці менш активних сусідів по акваріуму.

Параметри води:

  • Температура — 22-26 °C, для зеленої форми бажано не менше 25 градусів;
  • Жорсткість — принципового значення не має, але бажано, щоб не перевищувала 16 gH;
  • Кислотність — pH 6.5-7.0;
  • воду необхідно періодично підмінювати на свіжу (до 25% об'єму акваріуму). У старій воді (з великою к-стю азотистих сполук) велика імовірність виникнення інфекційних захворювань у даних барбусів;
  • необхідно забезпечити ефективну фільтрацію води.

Нерест в акваріумі [2]

Для однієї пари нерестовик достатньо взяти об'ємом 6-15 літрів. Грунт не потрібний, на дно кладуть сепараторну сітку крізь яку провалюється ікра та пучок дрібнолистових рослин. На 50% нерестовик заповнюють старою водою з акваріуму, 25% добавляють свіжої, відстояної води, а також 25% — дощової чи дистильованої (для зменшення жорсткості). Температура води: 25-28 °C.

На нерест відбирають самок з припухлістю в передній частині черевця (не в задній) і найбільш активних та яскравих самців. Бажано, щоб самець був трішки старший за самку. Перед нерестом риб розділяють на 1-2 тижні і повноцінно годують (достатньо один раз в день, щоб уникнути ожиріння).

У неретовик риб садажають вечером, а сам нерест починається зранку ітриває 2-3 години. Дуже добре, якщо на емність з рибами падає проміння вранішнього сонця. Після нересту риб відсаджують, нерестовик затіняють. Також необхідно забезпечити хорошу аерацію води.

Мальки вилуплюються через 1-3 дні, ще через 2-3 дня починають плавати. Початковий корм — живий пил, через тиждень після того як мальки почали плавати можна давати інші дрібні корми.

При розмноженні барбусів-мутантів 75% мальків також будуть мутанти, а 25% — риби звичайного забарвлення. Якщо одна з риб є звичайного забарвлення, то приблизно 25-40% мальків будуть зеленої форми. Отримати потомство від альбіносів практично неможливо. Якщо одна з риб є альбіносом, то близько чверті мальків теж будуть альбіносами. Однак мальки-альбіноси дуже чутливі до параметрів води та їжі, через що багато їх гине.

Примітки[ред.ред. код]

  1. http://www.seriouslyfish.com/species/puntius-tetrazona/
  2. Цирлинг М.Б. Барбусы в аквариумах любителей и профессионалов. — М.: ООО "Акариум-Принт", 2006. — С. 7-9.

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Шереметьєв І.І. Акваріумні риби. — К.: Рад. шк., 1989. — 221 с. — ISBN 5-330-00394-6.
  • Мариани М. Аквариумные рыбы. — М.: ООО "Издательство Астрель", 2004. — 512 с. — ISBN 5-271-07732-2.
  • Цирлинг М.Б. Барбусы в аквариумах любителей и профессионалов. — М.: ООО "Акариум-Принт", 2006. — 32 с. — ISBN 5-98435-280-X.