Барвінок малий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Барвінок малий
Барвінок малий
Барвінок малий
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти (Eudicots)
Підклас: Айстериди (Asterids)
Порядок: Тирличецвіті (Gentianales)
Родина: Кутрові (Apocynaceae)
Рід: Барвінок (Vinca)
Вид: Барвінок малий
Біноміальна назва
Vinca minor
L.
Посилання
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 60093
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Vinca minor

Барві́нок мали́й (Vinca minor L.; місцеві назви — зелеіпіа, могильник, барвін-зілля, хрещатий барвінок) — рослина родини Барвінкових (Apocynaceae) роду Барвінок (Vinca).

Опис[ред.ред. код]

Барвінок малий — вічнозелений півкущик 30-60 см заввишки.

Квітка і листя барвінка малого

Кореневище — тонке, горизонтальне, до 70 см завдовжки.

Стебла барвінка — повзучі, розгалужені, у вузлах укорінюються.

Листки — супротивні (З-7 см завдовжки, 2,5 см завширшки), еліптичні, шкірясті, вічнозелені, голі, зверху блискучі, по краях гладенькі.

Квітки — двостатеві, правильні, пазушні, поодинокі, на довгих квітконосах. Оцвітина — подвійна, п'ятичленна. Чашечка зрослолиста, частки її ланцетні, голі, віночок синій, трубчасто-лійкоподібний (до 25 мм у діаметрі), трубочка віночка завдовжки до і2 мм. Тичинок п'ять, маточок — дві, зав'язі верхні.

Плід складається з двох видовжених, стрічко-подібних листянок.

Поширення[ред.ред. код]

Барвінок малий росте у листяних лісах, переважно в грабових або в грабово-дубових, часто утворює суцільні зарості на десятках гектарів. Тіневитривала рослина.

Період цвітіння — у травні — червні.

Барвінок малий поширений у Карпатах, РозточчіОпіллі, західному Поліссі, Лісостепу (крім Донецького), західному Степу.

Культивують у парках, на кладовищах.

Основні заготівлі провадять у Закарпатській, Львівській, Івано-Франківській, Чернівецькій, Тернопільській, Хмельницькій і Вінницькій областях, заготівля можлива також у Волинській, Рівненській, Житомирській, Київській, Чернігівській, Сумській, Полтавській, Харківській, Черкаській і Кіровоградській областях.

Запаси сировини барвінку малого є великими.

Практичне використання[ред.ред. код]

Барвінок малий — лікарська, отруйна і декоративна рослина.

У науковій медицині використовують траву барвінку малого (Herba Vincae minoris). З неї виготовляють препарат девінкан (містить алкалоїд вінкамін у таблетках і ампулах, який застосовують при гіпертонічній хворобі першої і другої стадій та серцебитті неврогенного характеру і вегетативних неврозах.

З барвінку виготовляють препарати, які застосовують при головних болях як засіб, що розширює судини головного мозку. Трава барвінку малого містить алкалоїди вінин, пубесцин, мінорин ізовінкамін, віназид.

У народній медицині траву барвінку малого використовують як кровоочисний, в'яжучий, легкий проносний і кровоспинний засіб, при кровоточивості ясен і зубному болі, неприємному запаху з рота, хворобах горла, а також при бронхітах, запаленні тонкого і товстого кишківника.

Слід пам'ятати, що барвінок малий є отруйною рослиною, тому препарати з неї треба точно дозувати. Тварини її не поїдають.

Барвінок малий, як і решта видів барвінку, є улюбленою декоративною рослиною українців. Барвінок малий широко культивують у парках, лісопарках, скверах, суцільних насадженнях і куртинами на схилах, ровах, кам'яних гірках. Його вирощують на кладовищах і в горщиках на балконах.

Краще за все барвінок росте в напівтіні на пухкому, перегнійному ґрунті, може розвиватися і на відкритих місцях. Виведені садові форми з білими, чорно-фіолетовими, мідно-червоними і пурпурово-червоними квітками, з сріблястим листям, жовтим по краю або строкатим.

Збирання, переробка та зберігання[ред.ред. код]

Заготовляють траву барвінку малого навесні та на початку літа під час і після цвітіння (травень — червень), зрізуючи її серпами або ножами. Не можна виривати рослини з кореневищами.

На одних і тих же масивах заготовляти цю рослину можна через 3—5 років.

Траву сушать на горищах або під навісами з гарною вентиляцією, розстеливши тонким шаром (3-5 см) на папері або тканині.

Сировину експортують за кордон. Пакують її в льняно-джгутові мішки однакової ваги, зберігають у сухих, добре провітрюваних приміщеннях на стелажах або підтоварниках.

Вид потребує дбайливого використання та охорони.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Джерело і посилання[ред.ред. код]

Commons
ВікіСховище має мультимедіа-дані до теми
  • Єлін Ю.Я., Зерова М.Я., Лушпа В.І., Шаброва С.І. Дари лісів. – К.: «Урожай», 1979