Бардесан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Бардесан
Bardesan.jpg
Бардесан
Народився 22 липня 154(0154-07-22)
Едесса
Помер 222
імовірно Ані (Вірменія)
Школа/Традиція гностицизм

Бардеса́н, також Бар-Дайсан, Вардесан (Bar-Daiṣān, 22 липня 154, Едесса - 222, імовірно Ані (Вірменія)  — сирійський філософ, теолог і поет. Творець сирійської літературної мови. Гностик, один з представників сирійської дуалістичної школи та найближчий попередник маніхейства.

Біографія[ред.ред. код]

Народився поблизу Едесси на території сучасної Туреччини. Бардесан походив із заможньої родини, його батьки були прихильниками язичницької віри. За переказами, Бардесан до того, як перейшов до християнства, був священиком у храмі Сирійської богині-матері в Ієраполісі (зараз Манбідж). У юності товаришував з майбутнім правителем Абгаром VIII (177–212), який також перейшов до християнства і вважається першим християнським правителем в історії. 216 року римський імператор Каракалла усунув від влади сина Абгаром VIII Агбара IX, при дворі якого жив Бардесан. Після захоплення міста Едесси римлянами в 216 році Бардесан, як припускають, вирушив до Вірменії, де 222 року помер.

Доробок[ред.ред. код]

Бардесан, за своїми поглядами, був ближче до офіційного християнського вчення, ніж інші гностики його часу. Водночас його світогляд розвивався під великим впливом халдейської міфології та астрології. Особливо приваблювали Бардесана питання космології. Численні твори Бардесана, релігійно-філософські, історичні та поетичні, були дуже поширені, і східні церковні письменники широко ними користувалися. Проте твори Барденаса засуджувалися християнськими авторами, що призвело до втрати більшої частини його доробку, як поетичної, так і прозової. Тож вчення Бардесана доводиться реконструйовувати за текстами його противників. До нас дійшла лише «Книга законів країн», створена сирійською мовою (лат. liber legum regionum) й записана, можливо, його учнем Філіпом. Цей тврі було перекладено грецькою, а пізніше й латиною. Грецькою його цитує відомий історик церкви Євсевій Кесарійський у своєму творі Praeparatio Evangelica (книга VI 10,1–48). Бардесан відомий і як автор сирійських церковних пісень, які зберігали популярність протягом декількох століть. Єфрем Сирин знав його книгу зі 150 псалмами та гімнами й використовував гімни Бардесана, перелицьовуючи (за принципом контрафактури) вірші, але зберігаючи мелодію.

Видання творів[ред.ред. код]

  • H.J.W. Drijvers (Hrsg.): The book of the Laws of Countries, 1965.
  • F. Nau (Hrsg.): Liber legum regionum (Patrologia Syriaca 2), 1907, S. 490–657.
  • Ders.: Bardesane, Le Livre des lois des Pays, 1931.

Література[ред.ред. код]

  • H. J. W. Drijvers, Bardaisan of Edessa, Assen 1966.

Посилання[ред.ред. код]