Бардіїв

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Бардіїв
словац. Bardejov
Герб
Герб Бардіїва
Ратушна площа
Ратушна площа
Бардіїв
Бардіїв на мапі Словаччини
Бардіїв на мапі Словаччини
Основні дані
Країна Словаччина Словаччина
Регіон Прешовський край
Округ Бардіїв
Засноване 1241
Населення 33 402 чоловік (2003)
Площа міста 72,80 км²
Густота населення 458,82 осіб/км²
Поштові індекси 085 01
Телефонний код +421 54
Географічні координати 49°18′13″ пн. ш. 21°16′48″ сх. д. / 49.30361° пн. ш. 21.28000° сх. д. / 49.30361; 21.28000Координати: 49°18′13″ пн. ш. 21°16′48″ сх. д. / 49.30361° пн. ш. 21.28000° сх. д. / 49.30361; 21.28000
Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2
Міста-побратими Могильов
Міська влада
Веб-сторінка http://www.bardejov.sk

Ба́рдіїв (словац. Bardejov) — місто на сході Словаччини, на південних схилах Низьких Бескидів, на березі річки Топля, поблизу кордону з Польщею. Занесене до Списку всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО. Населення 33 402 чоловік (2003).

Історія[ред.ред. код]

Перші письмові згадки про місто датовані 1241 роком. В «Літописі руському» розповідається про те, як Данило Галицький «йшов з Угрів до Ляхів» через «Бардейов». Довгий час місто входило до складу Галицько-Волинської держави. Лише 1321 року Бардіїв увійшов до складу Угорської держави. Проте і далі цією землею володіли переважно роди руського походження: Богати, Сударі, Старі. Протягом 1393—1414 рр. власником Бардіїва був Федір Коріятович , а з кінця XVI ст. і до 1601 року — Ілля Острозький.
Вершиною господарсько розвитку міста стало 15 століття, коли міщани розбагатіли, особливо завдяки виробництву полотна. У місті з прилеглими до нього лікувальними санаторіями знаходилися млини, пивзавод, цегельний завод, бойні та міські ваги. Він був центром торгівлі і ремесел.

З 16 століття на Бардіїв обрушилися епідемії, війни, пожежі і так місто увійшло в смугу тривалого занепаду.

Після Другої світової війни влада Чехословаччини стала знову розвивати місто. Була проведена індустріалізація, багато уваги було приділено відновленню історичних пам'яток. У 1986 році місто отримало Європейську премію за реставрацію історичних пам'яток і було внесене до списку культурної спадщини ЮНЕСКО.

Пам'ятки[ред.ред. код]

Центр колишнього важливого торгового міста — це комплекс історичних будівель, які оточені майже безперервною системою міських фортифікацій. Серед них:

  • Монументальний храм Святого Егідія 13 століття являє собою найцінніший пам'ятник. Його винятковість підтверджується одинадцятьма стулковими вівтарями, а також тим, що він віднесений до національних пам'ятників культури;
  • Домінантою прямокутної площі є розташована в центрі ратуша в стилі готики і відродження 16 століття, в якій поєднані піздньоготична форма з ранньоренесансними компонентами. Вона прикрашена високими щитами, двосхилим дахом і прекрасним сходовим ліхтарем. В наш час[Коли?] тут розміщується музей;
  • Недалеко від площі знаходиться комплекс будівель колишніх єврейських лазень і синагог кінця 18 століття;
  • Недалеко від міста знаходиться відомий курорт — Бардеївське-Купеле (Bardejovské kúpele) і кілька дерев'яних церков.

Український слід[ред.ред. код]

Собор святого Егідія (1247 г.), ратуша (1505 г.)

Собор святого Егідія зводив видатний архітектор XV ст. Микола з Бардієва (1448—1458), а вже пізніше його справу продовжили Степан з Кошіце, Іван з Пряшева та майстер Олександр, який у 1508 р., разом з Олексієм, збудував приміщення міської ради (ратуші). До виготовлення 11 вівтарів залучено було тільки лемківських майстрів : Миколу з Бохні, Якова з Сача, Павла з Левочі та Миколу Криницького.

Найвидатнішим вченим руського походження з Бардіїва був Амброзій Бардіївський. Він закінчив Краківський університет, навчаючись на кафедрі астрономії й у 1486 році написав свою найбільшу працю «Tabulae», яка зберігається і сьогодні у відділі рукописів наукової бібліотеки університету.

У 1903 році в місті була збудована кам'яна греко-католицька церква, яка існує й сьогодні.
В Ратуші існує Шариський музей з колекцією місцевих українських ікон XVI ст. пензля Т. Жебрацького.

З с. Збій до скансену м. Бардіїва перенесено артефакти української церковної архітектури (бойківський стиль).

У Бардіїві проходить фестиваль художньої самодіяльності "Маковицька струна".

Література[ред.ред. код]

  • Географический энциклопедический словарь. Москва. «Советская энциклопедия». 1989. стор. 58(рос.)
  • Святослав Семенюк. Український путівник по Словаччині., Львів, 2007.
  • Terra Пряшівщина // Український тиждень. № 16 (129), 23-29.04.2010. С. 60-63.