Барисфера

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Барисфе́ра (грец. βαρυςважкий, σφαιραкуля) — внутрішня частина Землі, що включає ядро і проміжну оболонку, або мантію. Центральна область планети з глибини 2 900 км від поверхні. Іноді під барисферою розуміють лише ядро Землі.

Внутрішня будова барисфери встановлюється за даними вивчення швидкості проходження сейсмічних хвиль, що вказують на різну густину речовини; остання зростає до центра від 5,5 г/см³ до 12 г/см³. За станом речовини барисфера являє собою масу умовно залізо-нікельового складу, що перебуває під високим тиском. Температура в барисфері сягає 2000—5000 °C, тиск — 3,5 млн. атм.

Історично існувало 3 гіпотези щодо стану барисфери:

  • Гіпотеза газоподібного стану ядра базувалась на підвищенні температури в міру заглиблення, в зв'язку з чим у центрі земної кулі температури повинні бути дуже високими і речовини ядра переходять у газоподібний стан.
  • Гіпотеза рідкого стану ядра виходить з фізичних законів, за якими при величезному тиску всередині Землі речовина повинна перебувати в рідкому стані.
  • Гіпотеза твердого стану ядра. На її перевагу свідчить велика питома вага центральних частин Землі та великий тиск, при якому речовина повинна залишатись у твердому стані.

Сучасна геофізика виходить з теорії двошарової будови ядра Землі, де зовнішня оболонка знаходиться у рідкому стані, а нутрішня — твердому.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  1. Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985.
  2. Краткая географическая энциклопедия, Том 1/Гл.ред. Григорьев А.А. М.:Советсвкая энциклопедия - 1960, с.564. (рос.)