Баришников Михайло Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Баришников Михайло Миколайович
Mikhail Baryshnikov 2010.jpg
Фото 2010 року
Народився 27 січня 1948(1948-01-27) (66 років)
Рига
Проживання США
Діяльність артист балету, балетмейстер


Бари́шников Михайло Миколайович (27 січня 1948, Рига) — американський балетний танцівник, хореограф, балетмейстер, актор кіно. Разом з Вацлавом Ніжинським та Рудольфом Нурієвим утворює трійку видатних світових танцівників російського походження XX століття.

Біографія[ред.ред. код]

Народився в родині російських мігрантів у Ризі. Навчався у Ризькій середній школі № 22. Займатися балетом почав у Ризькому хореографічному училищі у педагога Юріса Капраліса і Валентина Блінова. Вчився в одному класі з Олександром Годуновим. Продовжив навчання в Ленінградському хореографічному училищі в класі Олександра Пушкіна (у нього ж раніше навчався Рудольф Нурієв).

Баришников та Лайза Мінеллі у шоу «Baryshnikov on Broadway», 1980 рік

Був солістом Кіровського театру в Ленінграді в період 1967–1974 років. Під час гастролей радянського театру за кордоном в 1974 році, отримавши запрошення вступити у трупу Американського театру балету від Олександра Мінца вирішив не повертатись до СРСР і залишитись в Канаді. Став «неповерненцем»[1]., що викликало великий скандал у радянських політичних колах.

Танцював у різних трупах і згодом став основним танцюристом у трупі Американського театру балету (АБТ), партнером Гілсі Кіркланд. У 1978-80 виступав у трупі Нью-Йоркського міського балету, створеного Джорджем Баланчиним. В період 1980–1989 років директор, балетмейстер і прем'єр Американського театру балету.

З 1990 по 2002 рік очолював трупу «Проект білий дуб» (Флоріда), яку він заснував разом з Марком Морісом[2]. Від 2005 року художній керівник «Центру мистецтв імені Михайла Баришнікова»[3].

Знімався в кіно, зокрема в популярному телесеріалі «Секс і місто». Зіграв колишнього радянського танцюриста-«неповерненця» у фільмі «Білі ночі» (1985). Брав участь у драматичному спектаклі «Метаморфози» (1989) на Бродвеї.

Фільмографія[ред.ред. код]

  • Точка звороту (The Turning Point) — 1977
  • Білі ночі (White Nights) — 1985
  • Справа фірми (Company Business) — 1991
  • Секс в місті (серіал) — 2003–2004

Приватне життя[ред.ред. код]

Багато років живе у фактичному шлюбі з танцівницею Американського театру-балету та журналісткою Лізою Райнгарт (Lisa Rinehart), з якою має трьох дітей: сина Пітера (* 1989), дочок Анну (* 1992) та Софію (* 1994).

З американською акторкою Джесікою Ланж має дочку Александру (* 1981).

Під час роботи в Американському театрі балету мав роман із партнеркою Гілсі Кіркланд. Подробиці їх складного роману балерина облікувала 1986 року в автобіографії «Dancing on My Grave»[4].

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • Михайло Баришников номінувався на «Оскар» за роль другого плану в картині «Поворотний пункт». Фільм був представлений в одинадцяти номінаціях на премію, але не отримав жодної.
  • Втеча Баришникова із СРСР нагадала такий же вчинок 13-річної давнини іншої радянської балетної зірки — Рудольфа Нурієва. Цій події присвятив сатиричний експромт відомий російський актор і поет Валентин Гафт:
На гастролях был балет,
все собрались — Миши нет!
Оказалось, он — на месте.
остальные — просто вместе.
  • Поет Йосип Бродський присвятив Баришникову кілька віршів: «Класичний балет є замок краси…» [11] (зі збірки «Частина мови») і «Раніше ми поливали газон з лійки…» (з книги «Пейзаж з повінню»).

Примітки[ред.ред. код]

  1. «Первые ласточки. Рудольф Нуриев и другие танцовщики-диссиденты». МК-Бульвар № 564. 2008-03-19. Процитовано 2013-01-07. 
  2. About BAC
  3. Staff of the BAC
  4. Kirkland, Gelsey, and Greg Lawrence. Dancing on My Grave. Garden City, New York: Doubleday and Company, 1986 (ISBN 0-385-19964-3).

Посилання[ред.ред. код]