Бармін Олександр Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Бармін Олександр Григорович
рос. Александр Григорьевич Бармин
Народився 1899
Валява, Київська губернія
Помер 1987
Роквілл, Меріленд, США
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперіяСРСР СРСРСША США
Ім'я при народженні рос. Александр Григорьевич Графф
Діяльність дипломат, розвідник
Дружина Едіт Рузвельт
Діти Марго Рузвельт

Олександр Григорович Бармін (справжнє прізвище Графф, 1899, Валява, Київська губернія — 1987) — радянський розвідник і дипломат, комбриг, втікач з СРСР. Був одружений на внучці президента США Теодора Рузвельта. Дочка — американська журналістка Марго Рузвельт.

Народився в заможній родині, батько — вчитель, німець; мати — селянка, українка. До дев'яти років ріс і виховувався в селі з матір'ю і дідом. Потім навчався в 4-й Київській гімназії. У роки Першої світової війни втратив батька, матір вдруге вийшла заміж і вітчим вигнав Олександра з дому. Щоб оплачувати навчання в гімназії, давав уроки, переписував документи в управі, рубав дрова, розвантажував баржі на Дніпрі, працював човнярем, лісорубом. Кілька разів був змушений кинути навчання.

В 1919 році кинув навчання в Київському університеті і вступив в Червону Армію; у тому ж році вступив в РКП(б). У 1920 році навчався на командних курсах, на східному відділенні Військової Академії, в 1923 закінчив 3 курси Військової академії. У 1921 році був уповноваженим РВР Туркестанського фронту; потім консулом в Карші (Бухара).

У роки внутріпартійної боротьби співчував групі Л. Троцького, але до її складу не входив.

У 19231925 роках очолював генеральне консульство, був генеральним консулом СРСР в Гіляні (Персія). Займав інші дипломатичні пости, в тому числі генерального консула в Решті (Іран). З 1935 року був 1-м секретарем представництва в Афганістані, працював у Франції як резидент Головного розвідувального управління, в 1937 році був повіреним у справах СРСР в Греції.

На початку 1937 року будучи в Москві дізнався про фабрикації відкритих процесів проти опозиціонерів. Повернувшись до Греції, поділився обізнаністю з деякими товаришами по службі. Відчувши, що зміст його бесід відомий в Москві, відправив телеграму до Наркомату закордонних справ про бажання взяти взяти відпустку і 18 липня 1937 втік у Францію.

Виступав у пресі зі статтями, що викривали політику Й. Сталіна, звертався до західних країн «врятувати радянських дипломатів». З 1940 жив у США. Під час Другої світової війни в 1942 році вступив на службу у збройні сили США і працював в Управлінні стратегічних служб. У 1944 році звільнився зі служби у зв'язку зі статтею, в якій він засудив прорадянський курс адміністрації Білого дому[1].

В 1948 році одружився на Едіт Рузвельт — внучці Теодора Рузвельта. Йому було 49 років, нареченій — 20, вона тільки що закінчила коледж. Для неї це був перший шлюб, для нього — третій. В 1952 році вони розлучилися, на час розлучення Едіт Рузвельт була вагітною[2].

З 1953 року працював завідувачем відділом Руської служби «Голосу Америки»[3], в 1964 році — відповідальним у справах СРСР при Інформаційному агентстві США, з 1969 року — спеціальний радник агентства. Вийшов на пенсію в 1972 році.

Мемуари[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]