Барнаул
| місто Барнаул | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| Барнаул | |||||
|
|||||
| Країна |  Росія |
||||
| Суб'єкт Російської Федерації | Алтайський край | ||||
| Муніципальний район | Муніципальне утворення Барнаул | ||||
| Основні дані | |||||
| Поділ | 5 районів | ||||
| Населення | ▲ 621 669[1] | ||||
| Густота населення | 1862,4 осіб/км² | ||||
| Географічні координати: | 53°20′84″ пн. ш. 83°46′74″ сх. д. / 53.35667° пн. ш. 83.78722° сх. д. Координати: секунди широти >= 60 Координати: секунди довготи >= 60 Координати: 53°20′84″ пн. ш. 83°46′74″ сх. д. / 53.35667° пн. ш. 83.78722° сх. д. Координати: секунди широти >= 60 Координати: секунди довготи >= 60 {{#coordinates:}}: недопустима широта |
||||
| Влада | |||||
| Веб-сторінка | http://www.barnaul.org/ | ||||
| Голова адміністрації | Зубович Людмила Миколаївна | ||||
| Карта | |||||
  Барнаул
|
|||||
.png)
Барнаул — місто (заснований в 1730-х роках, статус міста з 1771 року) в Росії, адміністративний центр Алтайського краю (з 1937 року). Розташований на півдні Західного Сибіру в місці впадіння річки Барнаулкі в Об. Площа міста — 321 км ², населення — 621,7 тис. чоловік (2012 р.). місто є 20-м за чисельністю населення в Росії. Разом з підлеглими населеними пунктами, в межах міського округу, населення Барнаула складає 681,5 тис. чоловік. Великий промисловий, культурний і освітній центр Сибіру: 9 державних вузів, 5 театрів, музеї, пам'ятники архітектури XVIII–XX століть.
Зміст |
Історія [ред.]
Заснування міста [ред.]
Археологічні знахідки свідчать про те, що перші поселення на території сучасного Барнаула з'явилися ще в кам'яному столітті. На території міста збереглося 63 археологічних пам'ятника. Це городища, кургани, стоянки і поселення людини з найдавніших часів до Середніх століть, більшість з яких розташовані на лівому березі річки Обі — у Нагірній частині Барнаула, в селищах Мохнатушка, Казенна Заїмка, Гоньба і Науковий Городок.
У ординських епоху, до приходу в Сибір російських переселенців, тут стояв древнє місто-фортеця Абакша. Звідси телеутами здійснювали набіги на сусідів, а високий берег річки і бор були природною перешкодою для ворогів.
Офіційно роком заснування Барнаула вважають 1730, коли горнозаводчиков Акінфієв Демидов перевів на Алтай 200 приписних селян для закладки заводів. Однак документально підтвердженим є 1739, коли Демидовим почалося будівництво меді-сереброплавільний завод, що стало імпульсом для розвитку посада навколо нього. У невелике село Усть-Барнаульскую кинулися переселенці і служиві люди з Центральної Росії і Уралу.
Місто заснував Акинфій Демидов (1678–1745), російський підприємець, засновник гірничозаводської промисловості на Алтаї.
Геральдика [ред.]
Перший герб Барнаула був затверджений в 1846 році. Являє собою щит французької геральдичної форми (без корони і стрічки) із закругленими нижніми кутами і виступаючим в середині підстави вістрям. Щит розділений на 2 частини по горизонталі. Верхня частина займає одну третину щита. У ній розташований основний елемент герба (намісник герб) Томської губернії - білий скаче кінь на зеленому тлі. Кінь був символом основною тягловою і транспортною сили в гірській промисловості і сільському господарстві губернії. У нижній частині герба на блакитному тлі серед срібних гірських порід паруюча червлена (червона) доменна піч - символ сереброплавільние виробництва. Сучасний герб прийнятий 16 листопада 1995 року. Його оригінали (кольоровий і чорно-білий малюнки) з описом зберігаються в адміністрації міста Барнаула і доступні для всіх зацікавлених осіб. На прапорі Барнаула блакитний колір символізує річку Об, на березі якої знаходиться місто. У центрі прапора розташований герб міста.
Дореволюційний період [ред.]
16 лютого 1748 канцелярія гірського округу за згодою Кабінету її імператорської величності була перенесена з Коливань на Барнаульський завод. У 1766 році російський винахідник Іван Повзунів на березі річки Барнаулки побудував першу в Росії парову машину, а в 1771 році Барнаулу присвоєно статус «гірського міста» (за іншими даними в 1828 році). Завдяки цьому статусу, незважаючи на віддаленість від столиці, місто росло, і до 1835 року в місті проживало вже понад 9 тисяч осіб, місто забудовувався під впливом архітектури Санкт-Петербурга. У 1764 році відкривається технічна бібліотека, в 1776 році - Барнаульський «театральний дім», а в 1827 році - перша друкарня. П. К. Фролов організовує Краєзнавчий музей - перший музей в Сибіру. Скасування кріпосного права і виснаження природних ресурсів призвели до закриття у 1893 році Барнаульського заводу. Місто стає великим купецьким центром, з'являються інші виробництва: шкіряна, свічковий, цегельний, пивоварний, содове, шубні, лісопильне та інші.
2 травня 1917 в Барнаулі сталася сильна пожежа. Вигоріло 40 кварталів - постраждала міська архітектура, в пожежі загинули багато будівель, особливо дерев'яні споруди. Відновленню міста перешкодила Громадянська війна.
Радянський період [ред.]
7 грудня 1917 в місті була встановлена Радянська влада, яка була скинута білогвардійцями 18 червня 1918. Остаточно Барнаул був узятий партизанською армією Юхима Мамонтова 9-11 грудня 1919 року. Білогвардійці залишили місто в надії добратися до Новомиколаївська (нині Новосибірськ). Залишатися у місті було не можна: з усіх боків йшли сили Червоної армії, а в місті партійна організація готувала повстання. Відступаючи, біла армія в районі села Тальменка потрапила в засідку, підготовлену Першої Чумишской Радянської партизанської дивізією на чолі з М.Ворожцовим (Анатолій). У 20-40-ті роки XX століття розвиток Барнаула визначалося процесами індустріалізації та колективізації. У місто переселяються мешканці сіл і малих селищ, а сам Барнаул набуває статусу центру агропромислового регіону. У 1932 році був закладений найбільший у Західному Сибіру меланжевий комбінат. У зв'язку з утворенням у 1937 році Алтайського краю Барнаулу був привласнений статус його адміністративного центру. Під час Німецько-радянської війни в місті на постійній основі розмістилося близько ста промислових підприємств з Москви, Ленінграда, Одеси, Харкова, інших міст, окупованих німецькими військами. Вони стали основою промисловості міста. За деякими даними, близько половини патронів, використаних Червоною армією під час війни, було вироблено в Барнаулі на верстатобудівному заводі. Повоєнні роки ознаменувалися промисловим «бумом» і «потокової» забудовою міста. У цей час територія Барнаула збільшилася більш ніж в 2 рази, а для розвитку міста та будівництва нових кварталів були обрані північне і північно-західні напрями щодо центру. У 1980 році указом Президії Верховної Ради СРСР місто нагороджений орденом Жовтневої Революції.
Сучасність [ред.]
У зв'язку з розвалом СРСР і зміною політико-економічної ситуації в країні найбільші промислові підприємства міста опинилися на межі банкрутства. Барнаул з переважно промислового центру перекваліфікувався на інші сфери економіки: торгівлю, сферу послуг, будівельну та харчову промисловості. Потокову забудову замінила точкова і квартальна. Разом з тим залишаються актуальними проблеми ветхість житлового фонду та застарілої дорожньої мережі міста, яка не справляється з кількістю автомобілів.
Освіта [ред.]
В місті працює Алтайська державна педагогічна академія, Алтайський державний аграрний університет, Алтайський державний медичний університет, Алтайська академія економіки і права, Алтайська державна академія культури і мистецтв, Алтайський економіко-юридичний інститут, Барнаульський юридичний інститут МВС Росії.
У Барнаулі фахівців з середньою спеціальною освітою готують 7 технікумів, 7 коледжів, 2 педучилища, музичне училище, медичне училище, банківська школа, школа-навчальний центр УВС. У систему освіти міста входять 110 загальноосвітніх шкіл, в їх числі: 67 ліцеїв, 7 гімназій, школа спортивного профілю, 7 шкіл-інтернатів, відкрита (змінна) загальноосвітня школа. Є 8 музичних і художніх шкіл та школа мистецтв.
Географія [ред.]
Місто розташоване у лісостеповій зоні Західно-Сибірської рівнини, на північному сході Приобського плато, на лівому березі Обі, у місці впадання ріки Барнаулкі у Об. Відстань від Москви — 3419 км. Найближче велике місто — Новосибірськ (193 км). Абсолютна висоті над рівнем моря 130–250 м. Площа міста — 321 км².
Географічні координати: 53 ° 20 'пн. ш. 83 ° 46 'в. д. (G) (O) (координати так званого «нульового кілометра», від якого відлічуються відстані в Алтайському краї). Барнаул розташований на тій же широті, що і Гамбург, Дублін, Ліверпуль, Мінськ, Петропавловськ-Камчатський, Самара і Едмонтон.
Барнаул знаходиться в часовому поясі Омський час. Зсув відносно UTC становить +7:00. Щодо Московського часу часовий пояс має постійний зсув +3 години й позначається в Росії як MSK +3.
Економіка [ред.]
Демография [ред.]
Населення міста 597,8, з населеними пунктами включеними до складу міста — 652,6 (2010).
| Рік | 1835 | 1860 | 1897 | 1916 | 1939 | 1959 | 1967 | 1979 | 1989 | 2002 | 2005 | 2006 |
| Кількість | 9,1 | 11,6 | 29,4 | 71,2 | 148,2 | 303,0 | 407,0 | 533,6 | 601,8 | 603,5 | 631,2 | 604,2 |
Персоналії [ред.]
- Філіппов Євген Костянтинович — український кінооператор.
- Топоров Адріан Митрофанович (1891 - 1984) - письменник, просвітник, педагог (1912 - 1915).
Див. також [ред.]
Примітки [ред.]
- ↑ «Оценка численности постоянного населения на 1 января 2012г.». Территориальный орган Федеральной службы государственной статистики по Алтайскому краю. Архів оригіналу за 2012-04-28. Процитовано 2012-04-07.
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Барнаул |
