Бароко
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Бароко (іт. barocco — вибагливий, химерний) — стиль у європейському мистецтві у 16-18 ст.
Зміст |
[ред.] Характеристика
Характерна пишнота, парадність, яскравість кольорів, контрастність, екстравагантність орнаменту, асиметрія конструкцій. В архітектурі панують сильні контрасти об'ємів, перебільшена пластика фасадів, світлотіньові та кольорові ефекти. Живопис і скульптура відзначаються декоративно-театральними композиціями, тонкою розробкою колориту і ефектів освітлення, ускладненою пластикою, парадністю. У музиці — поява опери.
Стиль домінував у європейському мистецтві в 17 столітті.В деяких країнах бароковий стиль захопив кінець 16 і половину 18 століття(Італія,Польща,Австрія,Україна,Латинська Америка) Представниками цього стилю є П. П. Рубенс, А. ван Дейк (Фландрія), в живопису Кортона, Караваджо, в архітектурі Л. Берніні (Італія), В. Растреллі (Росія), в літературі П. Кальдерон (Іспанія), А. д'Обіньє (Франція), М. В. Ломоносов (Росія), в музиці період бароко тривав з 1600 до 1750, представниками якого є Монтеверді, А. Вівальді, Й. С. Бах, Г. Ф. Гендель.
[ред.] Історія
Бароко виникло і набуло великого розвитку в Італії, замінивши прості форми мистецтва Раннього Відродження. Пов'язане з дворянською культурою часів розквіту абсолютизму, бароко було покликане прославляти знать і церкву. Але в ньому відбилися і прогресивні ідеї, зумовлені тогочасною боротьбою за національну єдність в різних країнах Європи. Поряд з цим бароко відкрило нові можливості для мистецтва, що особливо яскраво виявилися в синтезі мистецтв, в створенні грандіозних міських і паркових ансамблів тощо.
Кращі представники італійського бароко: архітектор і скульптор Д. Берніні, архітектори Ф. Борроміні і К. Фонтана, Ювара, живописці П'єтро да Кортона, Л. Джордано, А. Маньяско, Дж. Б. Тьєполо. Здобуті в Італії досягнення Б. лягли в основу дальшого розвитку мистецтва Іспанії та її американських колоній, а також Німеччини, Австрії, частково Франції, Фландрії, Польщі та України в її складі, Чехословаччини та ін.
[ред.] Регіональні особливості бароко
 Люблін, Польщя, вівтар |
 Коллегіата в місті Катанія, Сіцилія |
 Існанія,кафедральний собор в місті Вальядолід |
 Куба,Гавана, кафедральний собор. |
Бароко мало свої регіональні особливості.Тому бароко Мексики ніколи не сплутаєш з бароко Португалії або Австрії чи України. Звичайно,головний напрямок задавали італійці та єзуїти,тому стиль бароко дещо помилково називали "стилем єзуїтів".Хоча саме єзуїти зробили бароко своїм характерним стилем та будували собори та монастирі саме в бароковому стилі.
Правдою буде ствердження,що в бароковому стилі були два напрями-бароко світське(палаци знаті та королівських родин,монументи володарів країн)та бароко церковне(релігійні споруди від монастирів до поодиноких каплиць).Напрями існували окремо,але постійно збагачували один одного схожими засобами обробки та використання матеріалів чи декору.Тому в 18 ст. зала церкви нагадувала пишну залу палацу і навпаки,що помічали й сучасники.
 Палац Шенбрунн на старій гравюрі, Відень |
 Кінний пам'ятник Євгену Савойському на Площі Героів у Відні,необароко 1865 р.Image:Wilanów Canaletto.PNG|Худ. Бернардо Белотто. палац Вілянов з боку барокового саду, 1770р. |
 Мисливський замок Ступініджі, арх. Ювара. |
Засновником бароко в Італіі вважають Мікеланджело Буонаротті(1475-1564).Саме він підсилив архітектуру велетенським ордером,широко використовував карнізи,подвоєння пілястр та колон,тісніву архітектурних елементів та надлюдський розмір.Скульптурні та архітектурні твори генія й досі справляють враження скорботи,напруги,нервовості ,хоча зберігають чітку побудову і потойбічну,майже неможливу красу.
Серед визначних зразків світського бароко садово-палацові ансамблі Вілянов у Варшаві(Польщя), мисливський замок Ступініджі біля Турину (Італія), Шенбрунн в Відні ( Австрія),декілька замків Чехії.
[ред.] Бароко в Російській імперії
В Росії розвиток Барокко був пов'язаний із зростанням і зміцненням дворянської держави. Цілком справедливо його поділяють на ранішнє(1713-1741) та розвинене(1741-1760ті рр)Яскравими зразками ранішнього бароко Росії були Меншиковський палац у Кронштаті(сильно перебудований,майже зник як барокова пам'ятка),Петропавлівський собор у фортеці(збережений),Меньшиковський палац на Васильївському острові(реставрований,філія музею Ермітаж),Петергоф та Меньшиковський палац в передмісті Оранієнбаум,деякі споруди Опександро-Невського монастиря(потім одноіменної лаври),Костянтинівський палац у Стрельні(реставрований).
Риси бароко притаманні і репрезентативним портретам. Вельможі подані в розкішних шатах, як важливі державні діячі чи військові.Особливо багато подібних портретів було створено в перші роки царювання імператриці Катерини || (худ. Рослєн,портрет графа Чернишова З.Г.,худ. Лампі,портрет Потьомкіна в лицарських обладунках). Риси інтимності і неупередженості можна знайти лише в портретах жінок або дітей (Іван Вишняков, портрет Сари Фермор ).
Російське Б., на відміну від західноєвропейського, не мало містицизму. Видатними пам'ятниками російського Барокко. є палац у Пушкіно (кол. Царське Село), Зимовий палац, Смольний монастир, Нікольський військово-морський собор та інші будови стилю барокко Санкт-Петербурга, створені В. В. Растреллі, С. І. Чевакінським і Д. В. Ухтомським-зразки розвиненого бароко.
В Москві напичуд мало зразків розвиненого бароко в архітектурі.Ось доля деяких. Світські зразки бароко-палац императриці Анни в Аненгофі,Лефортово(арх.Б,Растреллі,не існує). Дерев'яний бароковий палац Шеремєтєва в Кусково(так звані Старі Хороми)розібрані через помилки в розрахунках та загрозу завалитися.Їх місце зайняв нинішній одноповерховий палац в стилі ранішнього класицизму.
Палац в Ясенєво-реставровано лише"по аналогіям бароко",тобто новостворена будівля за уявою сучасного виконроба. Цікавим зразком бароко є палац Апраксіних(збудовано в 1766-69 рр).Згодом палац придбала родина Трубецьких("Трубецькі-комод").
Майже єдиною цілком збереженою пам'яткою релігійної архітектури доби бароко є церква папи римського Клімента,якого шанують і православні.Вибудувана на кошти канцлера Бестужева за проектом Пьєтро Трезіні(1742-1747 рр).
 Петергоф. Великий каскад |
 Грот в садибі Кусково.Гравюра 18 ст. |
 2Катеринентальський палац (Кадриорг) у Таллінні |
 Іван Вишняков. «Портрет Сари Елеонори Фермор», бл. 1750 |
[ред.] Бароко в українському мистецтві
На західні землі України бароко прийшло рано,в перші роки 17ст.Католицька громада Львова вже у 1644р. мала дивний зразок італійського бароко-Стрітенський костел босих кармелітів(збережений).Архітектор Джованні Баттіста Джизлєні майже точно скопіював храм Карло Мадерна у Римі,побудований там у 1603р. Зберігся й Петропавлівський костел і монастир у Луцьку,побудований архітектором з Венеції Якопо Бріано у 1606-1610рр. Не вщухає захоплення й від костелу св Тріці в містечку Олика магнатів Радзівіл, де працювали Б.Моллі та Я.Маліверна ще в 1635-1640рр(збіднілий,пошарпаний, але збережений). А будуть ще церковні барокові велетні в Барі, Городенці, Бучачі, Микулинцях, Золочеві, Вінниці, Ізяславі, Кременці,Почаєві. Шедеври бароко донині стоять у Львові,Бердичеві,Бучачі,Кам'янці-Подільському,Наварії,Угневі,Подкамені,Богородчанах.
Назвемо лише три па'мятки неперевершеного світського бароко-палац у Підгірцях з бароковим італійського типу парком(1640рр-реставрується) та палац у селі Оброшино.Останній й понині дивує збереженою скульптурою брами,скульптурою Атласу на службовому приміщенні та бароковим садовим фасадом палацу.Перебудова парадного фасаду в стилі модерн лише підкреслила красу барокових залишків брами,огорожі та сходинок.
Дивний бароковий палац Сангушків в Ізязлаві-суцільна руїна(архітектор П.А.Фонтана 1750 рр).
 Арх.П.Гіжицький,Єзуїтський колегіум і костел,в подальшому Кременецький ліцей,місто Кременець |
 Київ, Андріївська церква |
 Жовква,Домініканський костел 17 ст.тепер храм святого великомученика Йосафата |
 Ратуша в місті Бучач, 18 ст. |
У 18 ст. в Україні, переважно в Києві, Переяславі та Львові, в стилі українського бароко були створені видатні споруди та цілі архітектурні комплекси. Найвизначнішими з них є: Духовна академія в Києві (Й. Шедель, 1732—40), Ковнірівський корпус в Києво-Печерській лаврі (С. Ковнір, 1721—73), надбрамна церква Кирилівського монастиря в Києві (І. Григорович-Барський, 1760), Собор святого Юра у Львові (Б. Меретин, 1745—70), ратуша в Бучачі (Б. Меретин, 1751), церква в Почаєві (Г. Гофман, Ф. Кульчицький та М. і П. Полейовські, 1771—91). У композиції цих будівель помітне прагнення до зовнішнього блиску, парадності, до розвиненої архітектурної декорації — вибагливі фронтони, соковиті ліпні орнаменти та майоліка. Колони, півколони та пілястри архітектурних ордерів у тому чи іншому трактуванні фасадів займали провідне місце.
В українському живописі стиль бароко позначився насиченістю композицій, колористичною вишуканістю й декоративністю. Персонажі на іконах і портретах зображаються в дорогій одежі, типаж і аксесуари українізуються («Св. Параскева П'ятниця», 1701, майстра Пилипенка з с. Високого, розписи Рутковича в церкві Скваряви та Кондзелевича в Богородчанах). В портреті помітне прагнення до імпозантності пози, небуденного оточення (портрет военачальника Григорія Гамалії в Київському музеї українського мистецтва). Риси піднесеності і декоративності яскраво виявилися у скульптурі ратуші в Бучачі, рельєфах дзвіниці Софійського собору в Києві. Риси бароко виступають також у розписах Троїцького собору Густинського монастиря (кінець 17 ст.) та пізніше Троїцької церкви Києво-Печерської лаври, виконаних під керівництвом А. Галика. Тут композиції сповнені динаміки й руху, а персонажі подані в природних позах, в золототканій і багато орнаментованій одежі.
Бароко яскраво відбилося в різьбі дерев'яних іконостасів середини 18 ст., які являли собою величні декоративні композиції, що ніби золототканими завісами закривали вівтар (іконостас Покровської церкви в селі Великі Сорочинці Полт. обл., 1732, та ін.), а також у ювелірних виробах (келихи, блюда, оправи євангелій тощо) і в книжковій графіці, гравюрах.
[ред.] Барокові надгробки в Україні
Прикрасою деяких барокових костьолів України були барокові надгробки.Тема нечаста в обговореннях про твори мистецтва, а жаль.
Меморіальна пластика одна з характерних рис доби бароко і класицизму. Надгробок Олександра Ванка Лагодовського 16 століття розмістили у Львівській галереї мистецтв за його значущі мистецькі якості.
Про врятований Б.Г Возницьким надгробок дітей родини Понінських скульптора Канови тепер відомо й широкому загалу.
Але є твори, що випали з поля зору дослідників. Серед них є значущі. Так, в місті Жовква зберіглися два надгробки роботи Андреаса Шлютера, знакової постаті в мистецтві бароко. Зберегти, вивчити і зробити копії тих надгробків - завдання невідкладне.
[ред.] Бароко і рококо на землях України
Пізнє бароко поступово губило свої найкращі риси:монументальність,творче використання ордеру,різноманітність планів споруд.В будівництво прийшли митці,важко залежні від замовників,бо головними меценатами та користувачами барокко стають королівські родини,магнати-тирани,могутня та реакційна церква.
Замовник свого палацу в Празі Альбрехт Вальдштейн у 1624-1630 роках майже не втручався в будівництво.Тому італійські архітектори Дж.Пьєроні та А.Спецца творили у відносній творчій свободі.А палац Вальдштейна став неперевершеним зразком бароко в Празі 17ст. Архітектор Б. Растреллі (1700-1771)зазнавав таких утисків від імператриць,що по декілька разів переробляв проекти Зимового палацу або дзвінниці Смольного монастиря.Дзвінницю йому так і не довелося побудувати,а Зимовий палац вибудували лише зовні.
Накопичилася втома від постіних пошуків нових оздоб,засобів здивувати.Орнаменти та прикраси в творчості вийшли на перші місця.Особливо це позначилося у Франції, де позиції бароко завжди були слабкі. А Франція з кіця 17 ст. стає законодавцем мод. Бароко поступово перероджується у рококо-хвилясті лінії, мушлі, кола та овали і перенасиченість оздоб. В інтерьєрі рококо майже неможливо знайти пряму лінію. Бароко захворіло на рококо перед своєю смертю.
Важливими зразками рококо в архітектурі Україні стали споруди Бернарда Меретина.Його костел місіонерів в Годовиці ще має всі ознаки пізнього бароко.А план та зовнішні оздоби собору Св Юра у Львові майже цілком належать рококо.Проміжну позицію займала ратуша в Бучачі.Адже її тимпан наче охоплений полум'ям ліпнини,характерним виплеском стилю рококо.Тимпанів подібного роду неможливо зустріти а ні до рококо,а ні після.Хвилясту,нервову тему рококо підтримували й неспокійні скульптури Йоанна Пінзеля,наче хворі на судоми.Дивують і кам'яні ліхтарі на парапетах костелів у Наварії та Годовиці.Подібним ліхтарям місце лише в приватному садку чи на сходинках рококового ж паркового павільону.
Важливішим зразком рококо в архітектурі стала й будівля єзуїтського колегіуму та костелу в Кременці Тернопільської об.(арх.П.Гіжицький 1743р)Яскраві фарби фасадів, чотири башти, дивовижні сходинки з кам'яними ліхтарями роднять споруду з парковим павільоном більше, ніж із зразками бароко в Олиці, Луцьку, Микулинцях, Старому Чарторийську. Декор і фарби колегіуму-від рококо, і лише величний размір костелу-від бароко.
Рококо як стиль на українських землях вивчений мало. До стилю помилково відносять усе,що не зовсім схоже на бароко, навіть в українських енціклопедіях. Українські єнціклопедії часів СРСР давно потребують ревізії та переробки.
Є багато прикладів, коли в соборі або в музеї збережена лише одна пам'ятка стилю рококо, наприклад, іконостас або посуд. Сама ж будівля ранішня або пізня за часом створення. На Україні нема пам'яток рококо, де б в інтер'єрі уся оздоба належала цілком до рококо, як це в деяких іртер'єрах палаців Франції чи Німеччини(Боффран,овальна зала готелю Субіз в Парижі 1730 рр.,зали Нового палацу Фрідріха Другого в Потсдамі, плафон в апартаментах королеви палацу Реалє, Неаполь ).Рококо Укаїни ще чекає на своїх прискипливих дослідників.
[ред.] Бароко в літературі
Письменники та поети в епоху барокко сприймали реальний світ як ілюзію та сон. Реалістичні описи часто поєднувалися з їх алегоричним зображенням. Широко використовувалися в цю добу символи, метафори, театральні прийоми, графічні зображення (рядки віршів утворюють малюнок), насиченість риторичними фігурами, антитезами, паралелізмами, градаціями, оксюморонами. Існує бурлескно-сатиричне відношення до дійсності. Для літератури барокко характерне прагнення до різноманіття, підсумовування знань про світ, всеохоплюваність, енциклопедизм, який іноді обертається хаотичністю та колекціонуванням сміховин, намаганням дослідити буття в його контрастах (дух та плоть, морок та світло, тимчасове та вічне). Етика барокко тяжіє до символіки ночі, теми тліну і марноти, життя-сну (Ф. де Кеведо-і-Вільєгас, П. Кальдерон). Відома п'єса Кальдерона так і зветься: "Життя є сон". Утворилися жанри- галантно-героїчний роман (Ж. де Скюдері, М. де Скюдері), реально-побутовий та сатиричний роман (Фюретьєр, Ш. Сорель, П. Скаррон). Барокко як стиль дав декілька різновидиів, течій: маринізм, гонгоризм (культеранізм), консептизм (Італия, Іспания), метафізична школа та эвфуїзм (Англія)(Див.Преціозная література).
Дії романів часто переносяться у вигаданий світ античності, у Давню Грецію, палацові кавалери та дами предстають у вигляді пастухів, виникла й окрема назва пасторалі (Оноре д’Юрфе, «Астрея»). В поезії розквітли примхливість або вигадливість, складні метафори. Розповсюдились такі форми, як сонет, рондо, кончетті(невеличкий вірш з обов*язковою дотепною думкою), мадригали.
Бароко Заходу породило в сфері роману видатних представників - Г. Гріммельсгаузен (роман «Сімпліціссимус»), у сфері драми — П. Кальдерон (Іспания). В поезії уславились В. Вуатюр (Франція), Д.Маріно (Італія), дон Луіс де Гонгора-і-Арготе (Іспанія). Носіями бароко Росії в літературі були С. Полоцький, Ф. Прокопович, ранішній М.Ломоносов. В Іспанії барокова течія в літературі одержала назву «гонгоризм» на честь помітного представника (дивись вище).
[ред.] Див. також
- Михайлівський Золотоверхий собор в Києві
- Собор святого Юра в Львові
- Маріїнський палац в Києві
- Костел Святого Йосипа та монастир отців Лазаритів в місті Ізяслав.
[ред.] Література
- Українська радянська енциклопедія
- Малий словник історії України / Відповідальний редактор Валерій Смолій. — К.: Либідь, 1997.
- Нариси історії архітектури Української РСР. К., 1957
- Алпатов М. В. Всеобщая история искусства, т. 2. М.—Л., 1949
- Вельфлин Г. Ренессанс и барокко. Пер. с нем. СПБ, 1913
- История русского искусства, т. 1. М., 1957
- Программы по истории украинского искусства. Академия архитектуры УССР. К., 1956
- Виппер Б.Р."Архитектура русского барокко",М,"Наука",1978.
