Барон

Баро́н (фр. baron, від старонім. baro — вільний) — один з титулів феодальної аристократії.

Короткі відомості

Європа

Виник за часів середньовіччя в період оформлення феодальної держави. Первісно поняття барон означало феодалів, що були безпосередніми васалами короля. Пізніше це слово стало титулом у Франції та Німеччині барон вважався нижче графа, в Англії віконта і знаходився на 5 шаблі феодальної ієрархії. Часом, особливо в Англії, баронами називали взагалі представників вищої титулованої знаті.

Інколи західноєвропейський титул барон використовується як еквівалент для позначення неєвропейських титулів у інших країнах. Така практика знайшла широке застосування у 19 столітті.

Японія

Титул барона (яп. 男爵, だんしゃく, дансяку) в Японії використовувався протягом 1869—1947 років. Особи, які мали цей титул належали до стану титулованої шляхти кадзоку.

Китай

Прикладом може служити китайський титул нан (男, «чоловік»), яким позначали чиновників п'ятого рангу (男爵). Цей титул часто перекладають як «барон».

Література

• Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985.