Барська конфедерація
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Барська конфедерація (1768—1772) — військово-політичне об'єднання польської шляхти, спрямоване проти короля Станіслава Августа Понятовського і Російської імперії.
Створена 29 лютого 1768 року у місті Бар на Поділлі (тепер Вінницька область) за ініціативою магнатів братів Красинських, Ю. Пуласького та іних. Учасники Барської конфедерації виступали проти втручання Росії у внутрішні справи Речі Посполитої та реформ внутрішнього устрою Польщі, домагалися збереження прав і привілеїв шляхти. Безпосереднім приводом до виступу конфедерате стало підписання С. Понятовським 17 лютого 1768 року під грубим тиском російського уряду трактату про зрівняння в політичних правах католиків з некатоликами (лідери противників зрівняння були заарештовані російським послом М. Рєпніним і вивезені у Калугу). В ході воєнних дій з російськими військами конфедерати чинили масові розправи над українським населенням, що викликало піднесення гайдамацького руху і стало причиною національно-визвольного повстання на Правобережній Україні — Коліївщини. Боротьба конфедератів проти царських військ продовжувалася з 1768 до 1772 року. В жовтні 1768 на стороні Барської конфедерації виступила Туреччина, яка оголосила війну Росії. Французький уряд для керівництва збройними силами конфедератів вислав гененерала Дюмур'є. Проте, незважаючи на значну міжнародну підтримку, в 1772 році головні сили конфедератів були розбиті російськими військами під командуванням О. Суворова. Поразка Барської конфедерації стала однією з передумов першого поділу Польщі у 1772 році.
УРЕ:
Барська конфедерація — військово-політичне об'єднання частини польських реакційних панівних верств, метою якого було збереження необмежених прав і привілеїв шляхти й католицької церкви. Б. к., спираючись на підтримку Франції, Туреччини, Австрії, вела боротьбу проти впливу російського царизму на політику шляхетської Польщі. Створена Б. к. в лютому 1768 на з'їзді польської шляхти в м. Барі на Поділлі. Безпосереднім приводом до збройного виступу шляхти було прийняття польським урядом під тиском Росії закону про зрівняння в правах католиків з некатоликами (дисидентами). Заколот конфедерати почали з розправи над українським населенням Правобережжя. Насильства шляхти стали поштовхом до народного повстання на Правобережній Україні в травні 1768 під проводом М. Залізняка та І. Ґонти — Коліївщини. Закликані польським урядом російські війська розбили конфедератів, оволоділи містом Баром і одночасно придушили Коліївщину. На захист Б. к. виступила Туреччина, оголосивши в жовтні 1768 війну Росії. Франція допомогла Б. к. озброєнням і послала генерала Дюмур'є для керівництва її військами. Але іноземна допомога не врятувала Б. к. від поразки. В 1770 вожаки її втекли до міста Пряшова. 1772 О. Суворов остаточно розгромив конфедератів, і Б. к. розпалася. Б. к. за своєю програмою в цілому була шляхетсько-католицьким реакційним рухом, спрямованим проти всяких реформ у Польщі.
[ред.] Література
- Українська радянська енциклопедія
- Малий словник історії України / Відповідальний редактор Валерій Смолій. — К.: Либідь, 1997.
